Постанова № 51127970, 14.11.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.11 Справа № 5008/1012/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу комунального автотранспортного підприємства 072801 Ужгородської міської ради

на рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011р.

у справі № 5008/1012/2011

за позовом комунального автотранспортного підприємства-072801 Ужгородської міської ради, м.Ужгород

до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради», м.Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 58733,52 грн. ,

з участю представників :

від скаржника ОСОБА_2

від відповідача не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обовязки, передбачені ст.22 ГПК України розяснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звязку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі № 5008/1012/2011 (суддя Журавчак Л.С.) відмовлено в задоволенні позову комунального автотранспортного підприємства 072801 Ужгородської міської ради, м.Ужгород до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради», м.Ужгород про стягнення 58733,52 грн. заборгованості за надані послуги.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач комунальне автотранспортне підприємство-072801 Ужгородської міської ради подало до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки протягом березня 2011 року, на виконання умов договору № 96/10 на прийняття твердих відходів на сміттєзвалищі від 23.12.2010р., позивач прийняв від відповідача для розміщення на сміттєзвалищі 22286 куб.м. ТПВ, вартість послуг по прийняттю та розміщенню яких складає 163133,52 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.03.2011р., податковою накладною № 109 від 31.03.2011р. та книгою обліку ввезеного на сміттєзвалище (полігон) ТПВ. Відповідач за надані послуги розрахувався частково і заборгованість, на думку позивача, становить 58733,52 грн., яка підтверджена належними доказами.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Між Комунальним автотранспортним підприємством 072801 Ужгородської міської ради та Комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством КШЕП укладено договір на прийняття твердих відходів на сміттєзвалищі від 23.12.2010 року №96/10, відповідно до умов якого виконавець (позивач) забезпечує прийняття твердих побутових відходів на території сміттєзвалища, розташованого на території сільської ради с. Барвінок, а замовник (відповідач) здійснює вивезення твердих побутових відходів власним транспортом на сміттєзвалище (пункти 1.1, 1.2 договору).

Розділом 2 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, пунктом 2.2 визначено, що замовник (відповідач) самостійно визначає необхідну до сплати суму, виходячи з обсягу твердих побутових відходів, що будуть вивозитись, періодичності вивезення та встановленого тарифу.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору виконавець (позивач) зобовязаний прийняти ТПВ від замовника(відповідача) при наявності у нього перепустки.

Вважаючи, що відповідачем не оплачено у повному обсязі надані йому позивачем послуги, останній звернувся з вимогою від 07.06.2011 року №75 про підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000139, а відтак і сплату заборгованості у розмірі 58733,52 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором .

Так, умови договору щодо оплати наданих послуг у самостійно визначеному відповідачем розмірі (пункт 2.2 договору) ним виконані, що підтверджено також і поданими позивачем доказами (копії банківських виписок містяться у матеріалах справи).

Оцінивши поданий позивачем ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000139, суд першої інстанції підставно його відхилив як доказ заборгованості відповідача, оскільки останнім не підписано такий акт.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору позивач по справі зобов"язаний приймати ТПВ від відповідача при наявності у нього перепустки, що засвідчує оплату послуг останнім.

Матеріалами справи підтверджється відсутність такої процедури при виконанні сторонами своїх зобов"язань по договору. Такими діями позивач позбавив себе можливості довести фактичну кількість прийнятих від відповідача ТПВ. Посилання ж позивача на порядок, передбачений Правилами експлуатації полігонів побутових відходів щодо проставляння на дорожніх листах відповідача відміток про кількість ввезених (прийнятих) ТПВ, до слід зазначити, що укладеним між сторонами Договором такий не передбачений, а згадувані Правила набули чинності після підписання Договору. В зв"язку з чим і не прийнято до уваги посилання відповідача на п. 2.2 вказаних Правил, що на кожному полігоні повинні бути встановлені автомобільні ваги для обліку кількості усіх видів відходів, що надходять на полігон побутових відходів.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011р. у справі № 5008/1012/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.