Постанова № 51127953, 13.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 5015/3730/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м.Сокаль Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2011р.

у справі № 5015/3730/11

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м.Сокаль Львівської області

до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с.Сілець Сокальського району Львівської області

про стягнення 106664,91 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2011р. у справі № 5015/3730/11 відмовлено в позові Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м.Сокаль Львівської області, до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с.Сілець Сокальського району Львівської області, про стягнення 106664,91 грн., з яких: 87812,63 грн. збитки, 17562,53 грн. штрафні санкції, 1053,75 грн. державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем, оскільки факт поставки позивачу неякісного вугілля не доведений способами, передбаченими укладеним між сторонами договором № 39 від 11.05.2010р., Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966р.№ П-7; також позивачем не доведено обставини того, що понесені ним збитки в сумі 87812,63 грн. у вигляді знижок на ціну за поставлене вугілля, сталися внаслідок відвантаження відповідачем вугілля неналежної якості та виникли безпосередньо саме з вини відповідача, а відтак, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 87812,63 грн. збитків відсутні. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17562,53 грн. за порушення зобовязання щодо якості вугілля, то така вимога не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки неякісної продукції, а відтак, підстави для стягнення суми штрафу відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, неправильної оцінки наданих доказів і встановлених юридичних фактів, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, позовні вимоги задоволити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що факти неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 39 від 11.05.2010р. та прийняття позивачем вугільної продукції із показниками золи, які перевищують граничнодопустимий рівень за договором 25,0%, доведений підписаними відповідачем ОСОБА_5 звіряння кількості, якості вугільної продукції, поставленої на Добротвірську ТЕС ВАТ «Західенерго»№ 13 від 30.06.2010р. та № 18 від 31.07.2010р., які є належними та допустимими доказами у справі і не суперечать вимогам Інструкції П-7; обставина прийняття позивачем вугільної продукції із показниками золи, які перевищують граничнодопустимий рівень за договором 25,0%, окрім наведеного, підтверджується також Актами приймання-передачі вугільної продукції № 26 від 30.06.2010р. та № 32 від 31.07.2010р., підписаними та скріпленими печатками позивача та ДП «Вугілля України»; Розрахунками знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до Акту приймання-передачі вугільної продукції № 26 від 30.06.2010р. та Акту приймання-передачі вугільної продукції № 32 від 31.07.2010р.; Договором № 14-10/1-ЕН від 01.02.2010р., укладеним між позивачем та ДП «Вугілля України». Позивачем було надіслано відповідачу претензії № 7/2217 та № 7/2218 від 10.11.2010р., що стверджується поштовим реєстром відправлених документів від 10.11.2010р. Обставину надіслання відповідачу претензій позивач вважає вжиттям заходів щодо одержання доходів, які він визначає, як упущену вигоду.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення збитків (упущеної вигоди) та штрафу, обгрунтовуючи свої вимоги неналежною якістю поставленого відповідачем за договором вугілля, частина якого мала перевищення показників зольності.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2010р. між Державним підприємством «Львіввугілля»(замовник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»(виконавець, відповідач) укладено Договір про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 39, відповідно до умов якого виконавець зобовязується прийняти і переробити рядове вугілля, а замовник передати виконавцю рядове вугілля для виготовлення вугільного концентрату. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники прийнятого і переробленого вугілля обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформляються окремими додатками (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2.2 договору замовник має право у разі невиконання/неналежного виконання виконавцем своїх зобовязань, вимагати відшкодування в повному обємі збитків, повязаних з невиконанням останнім своїх зобовязань за договором, і сплати штрафних санкцій при наданні доказів заподіяних збитків.

Згідно з п.3.1 договору приймання рядового вугілля/продуктів збагачення по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 "Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці і брикети. Правила приймання за якістю", ДСТУ 4083-4002 "Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикет. Методи відбору та підготовки проб лабораторних випробувань", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи", Інструкції «З обліку видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних фабриках Мінвуглепрому України»і Положенням про взаємини шахти і ЦЗФ, затвердженим наказом ОСОБА_4 вугільної промисловості України від 17.09.1996р. № 466 і/або іншими нормативними документами України, що не суперечать ним.

Пунктом 3.3.5 договору визначено, що якість відвантажувальних продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, специфікаціям і підтверджуватися посвідченням якості, виданим виконавцем.

У п.3.3.6 договору зазначено, що у разі постачання продуктів збагачення з показниками якості фактично, що відрізняються від вказаних в сертифікатах (посвідченнях) про якість в межах базової похибки випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання здійснюється по даним, вказаним в сертифікатах (посвідченнях) про якість Виконавця.

Згідно з п.3.3.7 договору, у випадку якщо при прийманні продуктів збагачення за якістю споживачем (вантажоодержувачем) буде виявлено невідповідність фактичних даних про якість продуктів збагачення з даними, вказаними в сертифікатах (посвідченнях) про якість, більше базової погрішності випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання продуктів збагачення за якістю здійснюється з обовязковим викликом представників виконавця або вантажовідправника. Представники виконавця або вантажовідправника зобовязані прибути не пізніше за 24 години з моменту отримання виклику або повідомити у 12 годинний термін про своє незявлення. У разі неприбуття представника виконавця (вантажовідправника) протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоодержувача.

Згідно п.3.3.10 договору фактична кількість і якість вугільної продукції, яка прийнята вантажоодержувачем відбивається в акті звірки кількості і якості вугільної продукції між виконавцем і вантажоодержувачем.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Технічними умовами ТУ 10.1. - 23472138 - 259:2008 встановлені граничні норми якості концентрату ГЖСШ по золі - 30%, по волозі - 12%.

У специфікаціях до договору на червень та липень 2010р. встановлено вимоги до показників якості: зола - не більше 25%, вологість - не більше 12%.

У посвідченні про якість вугілля № 351 відвантаженого 04.06.2010р. зазначено вміст золи 26%, а в посвідчені про якість вугілля № 493 відвантаженого 22.07.2010р. вміст золи 27%.

З підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача двосторонніх Актів виконаних робіт ВАТ «Львівська вугільна компанія»по переробці та збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ДП «Львіввугілля»за червень та липень 2010р. вбачається, що відповідачем протягом червня-липня 2010р. виготовлено і передано позивачу вугільний концентрат сорту ГЖСШ з показниками якості: в червні: по золі - 23,3%, по волозі - 7,6%; в липні: по золі - 23,6%, по волозі - 7%.

Як вбачається з підписаних та скріплених печатками позивача, відповідача і споживача трьохсторонніх Актів звіряння по кількості, якості вугільної продукції, поставленої на Добротвірську ТЕС ВАТ «Західенерго»№ 13 від 30.06.2010р. та № 18 від 31.07.2010р. за червень та липень 2010р., в них підсумково визначено, що споживачу поставлено протягом червня, липня 2010р. вугільний концентрат сорту ГЖСШ з показниками якості: в червні 2010р.: по золі - 23,3%, по волозі 7,6%; в липні 2010р.: по золі - 23,6%, по волозі - 7%.

Таким чином, вищезгаданими актами підтверджено, що в червні, липні 2010р. відповідачем позивачу було поставлено вугільний концентрат з показниками якості в межах умов договору (і технічних умов, і специфікацій до договору).

Згідно з п.3.1 Договору про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 39 від 11.05.2010р. приймання рядового вугілля/продуктів збагачення по якості проводиться відповідно до вимог Інструкції П-7 Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966р. з наступними змінами і доповненнями.

Однак, судом встановлено, що акти, складання яких (з відповідними вимогами до них) передбачено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966р. № П-7, сторонами не складались, а тому такі в справі відсутні. Відтак, належні докази того, що відповідачем в червні, липні 2010р. було виготовлено і надійшло до кінцевого споживача неякісне вугілля відсутні.

Позивач вимогу про стягнення збитків обґрунтовує тим, що відповідачем поставлено частину вугілля неналежної якості, яка мала перевищення показників золи вугільного концентрату марки ГЖСШ в червні - до 26%, в липні - до 27%, внаслідок чого позивач змушений був продати це вугілля Державному підприємству «Вугілля України»по цінах із застосуванням знижок, в зв'язку з чим недоотримав 87812,63 грн. (упущену вигоду).

Відповідно до ст.2 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як передбачено ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст.610 ЦК України). За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у формі відшкодування збитків. В п.1 ст.623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кретидорові завдані цим збитки. Відшкодування збитків є способом захисту цивільних прав та інтересів; особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст.16, ст.22 ЦК України).

Пунктом 1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України та ч.2 ст.22 ЦК України, збитками наряду з іншим є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), і які згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається поряд з іншим і неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Однак, з дотриманням вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, способами, передбаченими укладеним між сторонами договором № 39 від 11.05.2010р. та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966р. № П-7, позивачем не доведено, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання та поставив неякісне вугілля, і що саме поодинокі випадки поставки у червні та липні 2010р. вугілля з перевищенням договірного показника золи вугільного концентрату марки ГЖСШ при відповідності його технічним умовам (тоді як по сукупних підсумках червня і липня 2010р. поставки вугілля не перевищують договірного показника зольності) спричинили продаж позивачем вугілля Державному підприємству «Вугілля України»по цінах із застосуванням знижок на загальну суму 87812,63 грн., тобто, що понесені відповідачем збитки в сумі 87812,63 грн. у вигляді знижок на ціну за поставлене вугілля виникли безпосередньо з вини відповідача. ОСОБА_3 того, позивачем не доведено підставності та обґрунтованості застосування знижок при розрахунках з ДП «Вугілля України»за отримане ним вугілля.

Договір поставки вугілля № 14-10/1-ЕН від 01.02.2010р., укладений між позивачем та ДП «Вугілля України», на який покликається позивач, регулює взаємовідносини між позивачем та ДП «Вугілля України»і не створює обов'язків для третьої особи (в тому числі для відповідача). Тобто знижки на ціну вугілля, про які домовились позивач і ДП «Вугілля України», не можуть бути відшкодовані за рахунок третьої особи - відповідача. А відтак, є неналежними доказами у справі Розрахунки знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до Акту приймання-передачі вугільної продукції № 26 від 30.06.2010р. та Акту приймання-передачі вугільної продукції № 32 від 31.07.2010р. між ДП «Львіввугілля»та ДП «Вугілля України».

Відтак, позивачем не доведено наявності жодного з елементів складу цивільного правопорушення, які в сукупності є необхідними для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків: ні протиправної поведінки відповідача, ні збитків, ні причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; ні вини відповідача у виникненні збитків. ОСОБА_3 того, позивачем не доведено, що ним вживались заходи для одержання вигоди, яку він вважає упущеною. Покликання позивача на обставину надіслання відповідачу претензій, як на заходи, що вчинялись ним для одержання упущеної вигоди, є помилковим та некоректним.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач належним чином виконав договірні зобовязання.

Відтак, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 87812,63 грн. збитків відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 17562,53 грн. штрафу за порушення зобовязання щодо якості вугілля, обґрунтованої пунктом 2.2.2 укладеного сторонами договору, то така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем неякісної продукції, а відтак і заподіяння збитків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2011р. у справі № 5015/3730/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м.Сокаль Львівської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяХабіб М.І.