Постанова № 51127906, 13.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 5008/989/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

ОСОБА_1

розглянувшиапеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі ФО-П ОСОБА_2В.) б/н від 10.08.2011р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.08.2011р.

у справі № 5008/989/2011

за позовом:Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Руськокомарівської сільської ради, с.Руські Комарівці, Ужгородського району

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі Ужгородська МДПІ), м. Ужгород

до відповідача:ФО-П ОСОБА_2, м. Ужгород

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007р.,

з участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_3 прокурор відділу (посвідчення № 115);

решта учасників судового процесу в судове засідання: не з`явились

Представнику прокуратури розяснено права і обовязки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.08.2011р. у справі № 5008/989/2011 (суддя С.Швед) позовні вимоги Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Руськокомарівської сільської ради до ФО-П ОСОБА_2, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виступає Ужгородська МДПІ задоволено повністю. Договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007р., укладений між Руськокомарівською сільською радою та ФО-П ОСОБА_2 розірвано. Зобов`язано ФО-П ОСОБА_2 повернути земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1539 га, яка розташована по вул..Центральній, б/н в с. Руські Комарівці у власність Руськокомарівській сільській раді. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету суму 102,00грн. державного мита, до спеціального фонду державного бюджету 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем умов договору оренди та норм чинного законодавства щодо своєчасності сплати орендної плати, що є підставою для задоволення позовних вимог і розірвання договору оренди землі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що умовами договору оренди земельної ділянки від 01.11.2007р. не передбачено розірвання договору у судовому порядку, а тому, на думку останнього, суд першої інстанції вирішив питання, що не належить до його компетенції. Окрім того, судом всупереч норм процесуального права справу було розглянуто без участі уповноваженого представника відповідача.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів, наведених скаржником, заперечив, апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання жодного разу не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи - Ужгородської МДПІ в судове засідання 13.10.2011р. не з`явився, проте в попередньому судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення з огляду на наступне.

Між Руськокомарівською сільською радою (Орендодавець) та ПП. ОСОБА_2 (Орендар) 01.11.2007р. було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1539 га для будівництва та обслуговування пекарні, яка знаходиться по вул. Центральна, б/н в с. Руські Комарівці. Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 03.03.2008р. № 2124881803-0408071000002.

У відповідності до п. 3.2. даного договору орендна плата вноситься Орендарем щомісячно в грошовій формі у розмірі 211,23 грн. не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно з п.п.6.4 п. 6 договору Орендар зобовязаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконував, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по платі за землю станом на 21.07.2011р. становить 13 381,78грн., що підтверджується розрахунком Ужгородської МДПІ (а.с.13).

У заявлених вимогах позивач просить припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007р. та повернути земельну ділянку площею 0,1539 га у власність Руськокомарівської сільської ради.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно ч. 2 ст. 125 вказаного Кодексу право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, Руськокомарівська сільська рада свої зобовязання щодо надання в оренду земельної ділянки виконала належним чином.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 32 Закону передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зокрема, згідно з п. 4 ст. 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, закон пов`язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених укладеним між ними договором.

У п. 6.1. договору сторони зазначили, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, а пунктом 6.4. договору на Орендаря покладено обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 8.1. договору).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач істотно порушив свій обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв`язку з чим Орендодавець був позбавлений можливості отримати орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 01.11.2007р.

Доказами невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вищезазначеного договору є розрахунок заборгованості Ужгородської МДПІ та долучені до матеріалів апеляційного провадження копії Акту перевірки Ужгородської МДПІ від 26.11.20109р. № 67/17-2/НОМЕР_1 та податкові повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов`язання ПП ОСОБА_2 щодо сплати орендної плати.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 34 Закону встановлює, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобовязаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено порушення ПП. ОСОБА_2 умов договору оренди та норм чинного законодавства щодо своєчасності сплати орендної плати, а тому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Руськокомарівської сільської ради, розірвано договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007р. та зобов`язано ПП. ОСОБА_2 повернути земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1539 га, яка розташована по вул.. Центральній, б/н у с. Руські Комарівці у власність Руськокомарівській сільській раді

Не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що справу було розглянуто без участі уповноваженого представника відповідача, оскільки, як видно з матеріалів справи, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 1а), проте клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, причин неявки не суду повідомляв.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, з врахуванням мотивувальної частини даної постанови, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.08.2011р. у справі № 5008/989/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

ОСОБА_1