Постанова № 51127553, 15.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа № 5015/4768/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддяДавид Л.Л.

СуддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняКіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційних скарг

·Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»від 14.10.2011 р. №ДНЮ-196

·Арбітражного керуючого ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод»ОСОБА_2, б/н і б/д (вхід. № місцевого суду 1665/11-0/47 від 21.10.11 р., вх. № апеляційного суду 2339 від 01.11.2011 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р.

у справі № 5015/4768/11 (суддя Пазичев В.М.)

за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень», м. Львів

до Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод», м. Львів

про стягнення боргу в розмірі 4 321,85 грн. та розірвання договору про подачу та збирання вагонів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність від 26.07.2011 р. №НЮ-230);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 частково задоволено позовні вимоги Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень», м. Львів (надалі Позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод», м. Львів (надалі Відповідач) про стягнення боргу в розмірі 4 321,85 грн. та розірвання договору про подачу та збирання вагонів. Стягнуто з Відповідача на користь Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»борг у сумі 4 910, 48 грн., 102,00 грн. сплаченого державного митна та 236 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог в задоволенні позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що вимога про стягнення основного боргу у сумі 4 650,05 грн. відповідає умовам Договору на нормам чинного законодавства, право вимоги підтверджене належними доказами, відповідно правомірно нараховано пеню у розмірі 447,96 грн., згідно умов Договору, а відтак в цій частині позов задоволено. Щодо позовної вимоги про розірвання Договору то Позивачем не подано належних та допустимих доказів надіслання Позивачем Відповідачу пропозиції про розірвання такого або доказів отримання Відповідачем такої пропозиції у відповідності до вимог ст. 188 Господарського кодексу України, а відтак в цій частині в позові відмовлено.

Позивач та Арбітражний керуючий ліквідатор ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»ОСОБА_2, не погодившись з винесеним рішенням, кожен зокрема, подали апеляційні скарги.

Позивач ДТГО «Львівська залізниця»від імені якої діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО Львівська залізниця»в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові щодо розірвання договору про подачу та збирання вагонів від 02.11.2007 р. №420 з огляду на те, що судом не взято до уваги, що Позивач повідомляв Відповідача про намір розірвати Договір у зв»язку з недобросовісним виконанням умов такого Відповідачем, що полягало в порушені ним п.14, п. 18 Договору, про що свідчить направлена Позивачем претензія від 10.03.2011 р. №ДНЮ-51.

Також, Скаржник вказує, що висновок суду про передчасність вимог Позивача щодо розірвання Договору суперечить роз»ясненням Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 р.».

Відповідно до цього, просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду саме: в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору про подачу та забирання вагонів від 02.11.2007 р. №420 та прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги в повній мірі.

Відповідач - Арбітражний керуючий ліквідатор ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»ОСОБА_2, в своїй апеляційній скарзі, б/н і б/д (вхід. № місцевого суду 1665/11-0/47 від 21.10.11 р., вх. № апеляційного суду 2339 від 01.11.2011 р.) посилається на те, що рішення в частині стягнення 4 910,48 грн. прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що судом не взято до уваги того факту, що жодного утримання, тобто виконання будь-яких дій спрямованих на підтримання в належному функціональному стані смуги відведення, в період несплати Відповідачем коштів по Договору №420 від 02.11.2007 р. з боку Позивача не проводилося. Тобто зазначає, що судом не досліджено чи дійсно Позивачем проводились які-небудь роботи по утриманню смуги відведення, та чи Позивачем понесені які не-будь витрати, пов»язані з виконанням таких робіт.

Згідно з цим, просить, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 4 910,48 грн. за необґрунтованістю.

Позивач у відзиві від 22.11.2011 р. №241 заперечує доводи апеляційної скарги Відповідача вказуючи, що твердження Відповідача про те, що Позивачем не проводились роботи по отриманню смуги відведення є необґрунтованим. Відповідачем не наведено фактів та не надано доказів неналежного виконання Позивачем своїх обов»язків по Договору. Відповідно до цього, просить рішення в частині задоволення позовних вимог залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

13.12.2011 р. в канцелярію суду від Відповідача поступило клопотання від 12.12.2011 р. №1-120 про перенесення розгляду справи, в якому останній вказує, що не може бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 15.12.2011 р. з огляду на термінове відрядження в м. Київ.

Вищезазначене клопотання, судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду відхилено з огляду на його документальну необґрунтованість.

Станом на 15.12.2011 р. додаткових доказів по справі не поступало, а відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 15.12.2011 р. підтримав доводи своєї апеляційної скарги з мотивів наведених в ній, а доводи апеляційної скарги Відповідача заперечив, з мотивів наведених у відзиві від 21.11.2011 р. №241.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційними скаргами та відзивом, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача в попередньому судовому засіданні та представника Позивача в даному судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

02.11.2007 р. ДТГО «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»(надалі Залізниця) та ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»(надалі Користувач) укладено договір №420 про подачу та збирання вагонів (надалі Договір, а.с.12-13), згідно з умовами якого Відповідач зобов»язувався сплачувати Позивачу збір за примикання підїзних колій у смузі відведення за ділянку землі площею, що визначена згідно п. 3 даного Договору, а саме: 897 кв. м.

У відповідності до п. 14.3. Договору, Відповідач повинен вносити плату у першій декаді поточного місяця згідно п.22 таблиці №4 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати (з 18.05.2009 р., згідно додаткової угоди до договору №420, плата вноситься на підставі Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення (за 1 місяць), затвердженої заступником начальника залізниці по колійному господарству).

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Як вбачається з обставин справи, Позивач стверджує, що Відповідачем неналежно виконувались умови Договору №420 від 02.11.2007 р. в частині розрахунків, в зв»язку з чим останнім допущено заборгованість перед Позивачем за період з грудня 2010 р. по липень 2011 р. та за вересень 2011р. у розмірі 4 650,05 грн. (а.с.8-11).

10.03.2011 р. Позивачем надіслана на адресу Відповідача претензія за вих. №ДНЮ-51 (а.с.18), в якій Позивач зазначає, що у Відповідача наявна заборгованість в сумі 2 066,69 грн. з ПДВ (за грудень 2010 р. березень 2011 р.) і зазначає, що у випадку непогашення суми боргу або ненадходження відповіді на претензію в місячний термін Залізниця буде звертатись з позовом до господарського суду про примусове стягнення заборгованості. Крім того, вказує, що буде розглядатись питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів від 02.11.22007 р. №420 у зв»язку з недобросовісним виконанням договору. Дана претензія отримана Відповідачем 19.03.2011 р., що підтверджується потовим повідомленням про вручення (а.с.18 зворот).

У відповідності до абз. 2 п. 14.5 Договору збори і плати вносяться через ЄТехПД-1 (нарахування проводиться по накопичувальних карточках, відомостях плати за користування вагонами).

З актів загальної форми станції Підзамче 370203 (а.с.14-17) вбачається, що представник Відповідача на підписання накопичувальних карток не з»являвся та необхідних коштів не сплачував.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чти відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст.. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Арбітражний керуючий ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що жодного утримання, тобто виконання будь-яких дій, спрямованих на підтримання в належному функціональному стані смуги відведення, в період несплати Відповідачем коштів по Договору з боку Позивача не проводилося, відтак позовні вимоги вважає необґрунтованим.

У відповідності до вимог ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та з»ясовано в судовому засіданні, жодних зауважень до виконання своїх обов»язків по Договору №420 Позивачем з боку ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод»не надходило.

Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 4 910,48 грн. боргу по Договору №420 від 02.11.2007 р.

Пунктом 16.1. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату належних Позивачу платежів, які передбачено Договором, підприємство сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки ,за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачувалась пеня.

Враховуючи те, що сума основного боргу є обґрунтованою то відповідно місцевим господарським судом підставно стягнуто з Відповідача 447,96 грн. пені, згідно розрахунку, який наведений у позовній заяві (а.с.9-10).

Як вбачається з обставин справи, однією з вимог Позивача є розірвання договору від 02.11.2007 р. №420 про подачу та збирання вагонів укладеного ДТГО «Львівська залізниця»та ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», в задоволенні якої відмовлено місцевим господарським судом, з чим не погодився Позивач в своїй апеляційній скарзі.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше непередбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З наявної в матеріалах справи претензії Позивача від 10.03.2011 р.№ДНЮ-51 (а.с.18), не вбачається, що така містить пропозицію про розірвання Договору, а вказано лише, що в разі несплати боргу, питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів від 02.11.2007 р. №420 буде розглядатись в майбутньому.

Викладену в претензії заяву Позивача судова колегія не розцінює як пропозицію про розірвання договору, оскільки така носить характер припущення.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок що позовна вимога про розірвання Договору є передчасною, оскільки Позивачем не було дотримано процедури визначеної вимогами ст.188 ГК України, а відтак правомірно відмовлено в позові в частині розірвання Договору №420 від 02.11.2007 р.

Крім цього, умови Договору №420 від 02.11.2007 р. не містять положень про розірвання Договору, а згідно ст. ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржниками не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційних скарг та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 залишити без змін, апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»від 14.10.2011 р. №ДНЮ-196 та Арбітражного керуючого ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Львівський дослідний нафтомаслозавод»ОСОБА_2, б/н і б/д (вхід. № місцевого суду 1665/11-0/47 від 21.10.11 р., вх. № апеляційного суду 2339 від 01.11.2011 р.) - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на Скаржників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5015/4768/11 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддяГриців В.М.

СуддяКордюк Г.Т.

Повний текст постанови підписано 16.12.2011 р.