Постанова № 51127128, 25.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11 Справа № 5015/4241/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддяБонк Т. Б.

суддіБойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача (апелянта) ОСОБА_2 представник

розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» м. Дрогобич

на рішення господарського суду Львівської області від 30.08.2011 р.

у справі № 5015/4241/11

за позовом ПАТ «Укрнафта»м. Київ, в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу, смт. Варва, Чернігівська область

до відповідача ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина»м. Дрогобич

про стягнення 205 206, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 30.08.2011 р. у справі № 5015/4241/11 частково задоволено позов ПАТ «Укрнафта»м. Київ в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу, смт. Варва, Чернігівська область, з ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», м. Дрогобич стягнуто на користь позивача 170 472, 60 грн. основного боргу, 8 140, 65 грн. 3 % річних, 23 866, 17 грн. інфляційних втрат, а також 2 024, 79 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 233, 17 грн. витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення договірних зобовязань, не здійснив оплату по договору, укладеного між сторонами, в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, на суму якої нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати, а апеляційну скаргу задоволити, посилаючись на те, що суд порушив вимоги ст. 54 ГПК України, прийнявши позовну заяву до розгляду, хоча заявником не вказано повного найменування сторін, ідентифікаційних кодів, рахунків в банківських установах. Також апелянт вважає, що його було позбавлено користуватися правами сторони в судовому засіданні у звязку з тим, що у нього не було можливості забезпечити явку уповноваженого представника.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2009 р. між ВАТ «Укрнафта»в особі структурного підрозділу Гнідинцівського газопереробного заводу (продавець) та ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25/83/226-сб., відповідно до умов якого продавець бере на себе зобовязання продати та передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, товар передається продавцем та приймається покупцем в повному обємі на умовах EXW (термінал покупця: м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82).

Згідно п. 4.2 договору, приймання-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі товару, оплата проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару покупцем (п. 3.1 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу № 25/83/226-сб. від 18.11.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 170 472, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.11.2009 р. № 9-646, а також актом прийому-передачі від 18.11.2009 р., підписаним представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Згідно п. 3.1 договору, розрахунки за замовлений товар здійснюються покупцем шляхом відстрочки платежу, а саме протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 170 472, 60 грн. за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 170 472, 60 грн., яка не погашена на час розгляду апеляційної скарги.

Крім цього, у матеріалах справи містяться претензії № 1896 від 22.06.2010 р., № 258 від 31.01.2011 р., направлені на адресу відповідача (що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи), в яких позивач вимагав сплатити борг за поставлену продукцію. Проте, такі вимоги залишені відповідачем без розгляду і належного реагування.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На виконання вказаної норми позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 26 593, 73 грн. та 3 % річних в сумі 8 140, 65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції перевірив правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань та дійшов висновку, що 3 % нараховані вірно, а інфляційні втрати слід було нараховувати з 01.01.2010 р., а не з 19.12.2009 р., як зроблено позивачем в даному випадку, а також оскільки в липні 2011 року індекс інфляції становив 98, 7 %, то слід було відємне значення суми відобразити в обліку. Таким чином, сума інфляційних втрат становить 23 866, 17 грн., з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Щодо заперечень апелянта про порушення вимог ст. 54 ГПК України при прийнятті позовної заяви до провадження, то вони є безпідставними, оскільки позовна заява подана з дотриманням всіх вимог даної статті.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду спору, про що свідчать штампи канцелярії суду на звороті ухвал суду, а також повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача, а тому твердження апелянта, що він був позбавлений можливості користуватися правами сторони в судовому засіданні, не беруться судом до уваги.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 30.08.2011 р. у справі № 5015/4241/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина»м. Дрогобич без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяБонк Т. Б.

СуддяБойко С. М.

СуддяЖелік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 02.11.2011 р.