Рішення № 51121439, 11.09.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/18566/14-ц

Провадження № 2/638/941/15

11.09.2015

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання факту спільного проживання та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 16 жовтня 2014 року звернувся до суду з позовом, який уточнювала та просила суд встановити факт постійного спільного проживання з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила наступне.

Позивач ОСОБА_1 та її рідна сестра ОСОБА_2 є рідними доньками померлої ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.1997 р. однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 34,1 кв.м. В даній квартирі з 2011 року разом з ОСОБА_3 проживала її донька ОСОБА_1, яка доглядала за матір'ю, надавала необхідне харчування, забезпечувала ліками, сплачувала комунальні платежі, отримувала пенсію. У 85 річному віці мати позивача ОСОБА_3 померла у власній квартирі, заповіту після себе не залишила. Після поховання матері позивач ОСОБА_1 з'ясувала, що оригінали правовстановлюючих документів в квартирі відсутні та їх місцезнаходження ні їй, ні рідній сестрі ОСОБА_2 не відомо. Позивач та інший спадкоємець із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у передбачений законодавством строк не звернулись. Позивач, посилаючись на норми чинного законодавства просить суд встановити факт постійного спільного проживання з матір'ю в її квартирі та вважає, що суд має право визнати за нею право власності на дану квартиру в порядку спадкування за законом.

В судове засідання прибула позивач та її представник, які позов підтримали в повному обсязі та з посиланням на письмові докази і покази свідків просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Харківської міської ради проти задоволення позовної заяви заперечував.

В судовому засіданні ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними доньками померлої ОСОБА_3, що підтверджується засвідченими копіями свідоцтв про народження. ОСОБА_2 декілька разів змінювала прізвище, про що надала суду відповідні письмові докази.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.04.1997 р. ОСОБА_3 придбала у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,1 кв.м. у громадянина ОСОБА_4. Вказаний договір був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі під № 1-5440 та 01.04.2008 р. зареєстрований в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

08 лютого 2014 року спадкодавець ОСОБА_3 у 85 річному віці померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції від 09.02.2014 р.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, однак спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертались, що підтверджується інформацією з Десятої Державної нотаріальної контори. Крім того, позивач виявив відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, що також було підставою для відмови державною нотаріальною конторою у відкритті спадкової справи.

Матеріали справи містять витяги з державного реєстру заповітів про відсутність даних щодо складання померлою ОСОБА_3 заповіту.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона спільно з матір'ю проживала протягом останніх 4 років, особисто займалась похованням матері. Вказані покази були підтверджені відповідачем 2 ОСОБА_2 Крім того, дані свідчення були підтверджені під час допиту свідка ОСОБА_5

Відповідач 1 в особі представника Харківської міської ради проти задоволення позову заперечував на підставі наданих раніше письмових заперечень.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, змінення або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначений інший порядок їх встановлення.

Відповідно до ст. 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Місцем відкриття спадщини згідно зі ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" наголосив, що у випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд зазначає, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. в п. 23 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивач надав суду достатні письмові докази відсутності у нього можливості прийняти спадщину за загальним правилом, що є підставою для задоволення даної позовної заяви.

Відповідач в наданих суду запереченнях не спростував надані суду письмові докази.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 3 Сімейного кодексу України,ст.ст. 3, 316, 328, 392, 1261, 1268, 1270, ч. 3 ст. 1296 ЦК України,ст.ст. 10, 130, 212, 256 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини в квартирі АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 16,6 кв.м., загальною площею 34,1 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя