Рішення № 51115969, 17.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15398/15-ц

Провадження 2/127/4893/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

позов мотивований тим, що після закінчення строку дії депозитних договорів від 02.06.2014 року відповідач не виплатив позивачу кошти в загальній сумі 51000 грн., а перерахував на поточний рахунок, з якого виявилось неможливим отримати суму і це перешкодило вільно володіти, користуватись і розпоряджатись власністю та завдало моральних страждань. Уточнивши позовні вимоги (а.с. 6, 18) позивач просив стягнути з ПАТ «Дельта Банк» проценти за фактичне користування коштами (26% річних + 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України) за період 62 дні в сумі 2688,14 грн. Оскільки сума процентів не повернута до цього часу (214 днів) борг по процентам із врахуванням індексу інфляції становить 3300,60 грн. Позивач просив також стягнути компенсацію моральної шкоди в зв`язку з порушенням строків виплати депозиту в сумі 3000 грн. і перерахувати ці кошти на потреби дитячого будинку або пораненим в зоні АТО, що лікуються в госпіталі м. Вінниці.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що загальну суму вкладів 51000 грн. із процентами він отримав на початку лютого 2015 року, проте відповідно до ст. 625 ЦК України банк повинен сплатити проценти за фактичне користування коштами з 29.11.2014 року по дату виплати вкладу за 62 дні 26% річних + 3% річних, разом з інфляцією за цей період, всього 2688,14 грн. Оскільки банк заборгував цю суму процентів за період з лютого 2015 року по вересень 2015 року, дана сума підлягає сплаті із врахуванням індексу інфляції за цей період, всього 3300,60 грн. Визнав, що протягом січня-лютого він частинами отримував вклад, тому борг по вкладу поступово зменшувався.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав письмові заперечення і пояснив, що відповідно до умов договорів банківського вкладу 28.11.2014 року депозитні кошти були перераховані ОСОБА_1 на його відкритий поточний рахунок в банку № 26206701508843. Протягом періоду з грудня 2014 року до лютого 2015 року він частково знімав кошти з рахунка і розраховувався карткою в торговельних мережах, тому нарахування позивачем 26 % річних та 3% річних на суму коштів 51000 грн. за цей період є безпідставним. Крім того, відповідно до договору на відкриття поточного рахунку, відсотки нараховуються відповідно до Тарифів банку. Крім того, представник відповідача зазначив, що в період з 03.03.2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, тому до даних правовідносин слід застосовувати Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 02.06.2014 року були укладені договори банківського вкладу (депозиту) № 20002007580552, № 00006007530558 «8 років разом on-line» у гривнях. Відповідно до п. 1.2 сума вкладу по кожному договору становить 25500 грн., вклади залучаються на строк до 29.11.2014 р., процентна ставка 26 % річних.

Відповідно до п. 1.10 договорів вклад виплачується по закінченню строку розміщення шляхом зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Дельта Банк» № 26206701508843.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини із договору банківського вкладу, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами ЦК щодо зобов`язань (розділ 1 Книги 5 ЦК України).

Статтею 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Постановою Національного Банку України №150 від 02.03.2015 року АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації з 03.03.2015 року призначено ОСОБА_3 і запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, до 02.06.2015 року.

На підставі наданої представником відповідача виписки по рахунку ОСОБА_1 № 26206701508843 судом було встановлено, що 28.11.2014 року кошти по двом депозитним договорам були перераховані на поточний рахунок. Протягом грудня 2014 року лютого 2015 року ОСОБА_1 були виплачені проценти, а також в цей період позивачем знімались кошти з поточного рахунку в різних сумах.

Дані обставини визнав і позивач в судовому засіданні. Також позивач підтвердив, що до березня 2015 року вся сума була ним використана.

Відповідно до договору на відкриття поточного рахунку № 025-01700-240513 від 24.05.2013 року банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок №26206701508843, надав платіжну картку і здійснював обслуговування рахунку відповідно до правил. За відкриття та обслуговування рахунку клієнт сплачував банку комісійну винагороду відповідно до встановлених Тарифів.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, банк сплачує клієнту проценти згідно з умовами Правил, а розмір процентної ставки визначається відповідними Тарифами.

Враховуючи умови договору на відкриття поточного рахунку і те, що позивач ОСОБА_1 з листопада 2014 року до лютого 2015 року використовував належні йому кошти шляхом зняття готівки або безготівкового розрахунку в торговельних мережах, в звязку з чим сума поступово зменшувалась, нарахування позивачем 26% річних на суму 51000 грн. відповідно до умов договору банківського вкладу суперечить умовам вказаних договорів.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних та інфляції можливе лише за прострочення виконання грошового зобовязання.

Оскільки зобовязання ПАТ «Дельта Банк» по договору банківського вкладу виконало шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, суд також вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення на його користь сум відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, враховуючи фактичні обставини, які були зясовані під час розгляду справи, розрахунок 3 % річних і інфляції на всю суму боргу 51000 грн. є також необґрунтованим.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає законодавство компенсацію моральної шкоди при такому виді правовідносин.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те, що між сторонами існували договірні зобов`язальні правовідносини і договором відшкодування моральної шкоди в разі невиконання зобов`язання не передбачено, вимога позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів» судові витрати слід залишити за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: