Ухвала суду № 51107760, 28.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16039/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2015 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М. ТЕСОРО» про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2015 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М. ТЕСОРО» про встановлення факту, що має юридичне значення. 26 серпня 2015 року вказана заява була передана в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Як роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з заявлених вимог, заявник просить суд: встановити факт виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «М.ТЕСОРО».

В обґрунтування заявлених вимог, заявником до матеріалів заяви було додано нотаріально посвідчену заяву від 26 лютого 2015 року, в якій ОСОБА_1 заявляла, що вона вийшла зі складу Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «М.ТЕСОРО» та залишила належну їй частку в розмірі 50 % в статутному капіталі Товариства, що в грошовому виразі становить 4000,00 гривень 00 копійок, на розсуд Загальних Зборів Учасників Товариства.

Зі змісту заяви про встановлення факту що має юридичне значення вбачається, що заявник звертається до суду із даною заявою, оскільки заплановані загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв'язку з чим не була розглянута її заява про виключення з числа учасників товариства та не були внесені зміни про виключення її з числа учасників товариства з державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як роз'яснено в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

З огляду на вищевикладене вбачається, що між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.ТЕСЕРО» виник спір щодо виключення заявника із числа учасників товариства, у зв'язку з чим заявник має право звернутися до господарського суду із відповідним позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «М.ТЕСЕРО» вчинити відповідну дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів товариства.

Крім того, положеннями ст. 256 Цивільно-процесуального кодексу України не передбачено встановлення факту, що має юридичне значення з підстав встановлення факту виходу учасника юридичної особи із складу товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як роз'яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про відмову у відкритті провадження у справі окремого провадження та роз'яснити заявнику його право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе повернути заявнику сплачений, при поданні до суду заяви, судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. 148 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13, ст.ст. 210, 256, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М. ТЕСОРО» про встановлення факту, що має юридичне значення.

Повернути ОСОБА_1:

- сплачений 21 серпня 2015 року судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одну) гривню 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», на розрахунковий рахунок 31216206700005, код банку отримувача 820019, код отримувача 38012871, отримувач УДКСУ Дніпровського району м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: