Рішення № 51107652, 17.09.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15085/14-ц

Провадження № 2/752/324/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.09.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про визнання недійсним правочину та стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6721 євро за курсом НБУ на момент виплати.

В подальшому ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд визнати недійсним п.5.1.9 Договору добровільного страхування подорожуючих за межами України, укладеного між сторонами, стягнення страхового відшкодування в розмірі 6721 євро по курсу НБУ на момент ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2013 р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено Договір добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТВ 0102782. Страхова сума за умовами Договору становить 30000 євро.

26.08.2013 р. з позивачем в Іспанії, Барселона, Жирона стався страховий випадок, а саме гостре бульозне відшарування сітківки з розривом, і після консультації лікарі наполягли на проведенні термінового оперативного втручання.

Після настання страхового випадку 27.08.2013 р. він повідомив Асистуючу компанію за телефоном, зазначеним в Договорі.

28.10.2013 р. після повернення з Іспанії позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування, однак йому була відшкодована Страховою компанією сума в розмірі 5337,33 гривень (500 євро) з посиланням на п.5.1.9 Договору.

Зазначений пункт Договору позивач просить визнати недійсним, оскільки він всупереч п.2.3 Договору страхування, Програмі страхування передбачає обмежений ліміт відповідальності Страховика, який значно зменшує суму страхової виплати, обмежують його права як споживача, є несправедливими, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» тягне недійсність такого договору.

Оскільки п.5.1.9 Договору страхування порушує принцип добросовісності, встановлює жорсткі обов»язки споживача, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків сторін та завдає шкоди , позивачу, він просить визнати зазначений пункт Договору недійсним.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог і просив суд визнати недійсним п.5.1.9 Договору добровільного страхування подорожуючих за межами України, стягнути з відповідача страхову суму в розмірі 69229,15 гривень, інфляційні нарахування в сумі 44615,14 гривень, 2418,28 3% річних, пеню в сумі 29422,39 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просили суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що Страховою компанією були виконані зобов»язання по оплаті страхового відшкодування у належному розмірі, визначеному п.5.1.9 Договору страхування, оскільки позивач самостійно обрав клініку для лікування і повідомив Асистуючу компанію про здійснення оплати самостійно. В зв»язку з затримкою виплати страхового відшкодування в розмірі 500 євро за відповідним курсом НБУ, Страховою компанією позивачу була виплачена пеня. Вимоги позивача про визнання недійсним п.5.1.9 Договору страхування представник відповідача вважає необґрунтованими і такими, що суперечать положенням Закону України «Про страхування» та умовам Договору страхування.

Представник третьої особи - Закритого акціонерного товариства "Коріс Україна" в судове засідання не з"явилась, про місце і час судового розгляду повідомлявся судом належним чином.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2012 р. між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТВ 0102782/1050/12, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов»язані з життям, здоров»ям та працездатністю Застрахованої особи, а саме - оплатою вартості медичних послуг та інших послуг, наданих Застрахованій особі внаслідок розладу її здоров»я під час здійснення подорожі.

Відповідно до умов Договору страхування, ОСОБА_1 застрахований за програмою страхування «А», до складу якої входять опції (страхові ризики): стаціонарне лікування, амбулаторне лікування, невідкладна допомога, стоматологія (в межах ліміту 150 євро), невідкладна акушерська допомога, медичне траспортування, репатріація останків, позапланове повернення, телефонні переговори (в межах 50 євро).

Сторони визначили, що розмір страхової суми становить 30000 євро.

Строк дії Договору погоджений сторонами з 07.08.2013 р. по 07.08.2014 р.

26.08.2013 р. на території Іспанії після погіршення стану здоров»я, а саме погіршення зору, ОСОБА_1 без повідомлення Страховика (Асистуючої компанії) невідкладно звернувся до Інституту мікрохірургії ока, де місцевими лікарями була проведена консультація і встановлено діагноз - гостре бульозе відшарування сітківки з розривом.

27.08.2013 р. дружина ОСОБА_1 повідомила Асистанса про настання страхового випадку, про проведення консультації і про домовленість щодо проведення операції 28.08.2013 р., без повідомлення місцезнаходження, а також відмовилась від огляду лікарів, що підтверджується стенограмою повідомлення.

28.08.2013 р. позивачу була проведена операція - тристороння Вітреткомія.

28.10.2013р. після повернення до України позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування в зв»язку з подією, яка мала місце 26.08.2013 р..

Судом встановлено, що 06.12.2013 р. на підставі п.4.1.1 Договору страхування, який надає право Страховику перевіряти надані відомості, вимагати надання відомостей та документів, що мають значення для визначення ступеня страхового ризику, а також іншої документації, що стосується предмета Договору, Страховою компанією «Провідна» у ОСОБА_1 були витребувані медичні довідки, пояснення щодо причин події, наданої медичної допомоги, сплати медичних послуг, захворювань ока в анамнезі, копії всіх сторінок закордонного паспорта.

Останній документ, який витребовувався, був наданий 02.04.2014 р. до Страхової компанії.

Відповідно до п.6.2.2 Договору страхування страховик протягом 15 робочих днів з моменту одержання всіх документів, (останнього з них, якщо документи надавалися страховикові частинами), для підтвердження факту, причин, обставин та наслідків настання страхового випадку приймає рішення про здійснення страхової виплати, складає страховий акт із визначенням розміру страхової виплати і протягом 10 робочих днів з дня складання страхового акту здійснює страхову виплату.

Страхова виплата здійснюється за офіційним обмінним курсом НБУ, встановленим на дату настання страхового випадку (п.14.4 Договору страхування).

02.04.2014 р. був складений Страховий акт, відповідно до якого відповідач прийняв рішення на підставі положень п.5.1.9 Договору страхування виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 5337,33 (500 євро), яка була перерахована 20.05.2014 р., що підтверджується відповідним платіжним дорученням і не заперечується позивачем.

Також, в зв»язку з простроченням строків виплати страхового відшкодування з боку Страховика, СК «Провідна» прийнято рішення на підставі п.4.5.3 Договору страхування про виплату пені за 22 дні прострочення виплати в розмірі 60,85 гривень, що сплачена 27.05.2014 р.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов»язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Згідно з ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов»язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору, за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування, не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище.

В свою чергу, на підставі ст.21 Закону, страхувальник зобов»язаний своєчасно вносити страхові платежі, при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику, при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору, вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків. Завданих внаслідок настання страхового випадку, повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами Договору страхування, укладеного між сторонами, передбачені права і обов»язки сторін у разі настання страхового випадку, а також порядок і умови здійснення страхових виплат.

Згідно з умовами Договору страхування у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, в тому числі при виникненні у Застрахованої особи потреби в отриманні медичних послуг та (або) додаткових послуг, забезпечення надання яких передбачене Договором страхування Страхувальник (Застрахована особа) зобов»язані негайно, не пізніше 24 годи після настання зазначеної події, звернутись до Асистансу (особа за допомогою якої Страховик надає допомогу Застрахованій особі в отриманні медичних, медико-транспортних та інших послуг відповідно до опцій Страхування - п.11.2 Договору) або Страховика за телефонами, зазначеними в Договорі страхування, отримати інформацію щодо подальших дій та повідомити інформацію про себе, найменування Страховика, Договір страхування, програму страхування, розмір страхової виплати, обставини настання події та характер необхідної допомоги, місцезнаходження та номер телефону, іншу інформацію, запитувану Асистансом (Страховиком).

Якщо зв»язок з Асистансом (Страховиком) є неможливим внаслідок різкого погіршення стану здоров»я, і Застрахованій особі надана невідкладна медична допомога, вона повинна після стабілізації стану здоров»я за першої нагоди пред»явити представникам медичної служби Договір страхування та негайно зателефонувати до Асистансу або Страховика (п.5.1.1 Договору страхування).

Також Страхувальник (Застрахована особа) повинні виконувати надані Асистансом рекомендації щодо свої подальших дій.

Відповідно до положень п.п.5.1.8, 5.1.9 Договору страхування, якщо застрахована особа з об»єктивних причин (знаходження Застрахованої особи у тяжкому стані, відсутність телефонного зв»язку тощо) не зв»язалась із Асистансом для отримання необхідних послуг та внаслідок цього була вимушена самостійно оплатити медичні та або інші послуги, відшкодування вартості яких передбачене Договором страхування, вона зобов»язана погодити це з Асистансом або Страховиком протягом 24 годин після отримання таких послуг.

Якщо Застрахована особа за погодженням із Асистансом (Страховиком) самостійно сплатила вартість отриманих медичних послуг та (або) додаткових послуг та (або) придбала медикаменти або витратні медичні матеріали, вона повинна протягом 15 календарних днів з дня повернення з подорожі надати Страховикові документи, що підтверджують факт, причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитків.

При цьому Страховик відшкодовує Застрахованій особі вартість отриманих медичних послуг та (або) додаткових послуг та (або) придбаних медикаментів або витратних медичних матеріалів лише в розмірі, що не перевищує суми, еквівалентної 500 доларів США або євро. Інші витрати Застрахована особа відшкодовує самостійно.

Як було встановлено судом позивач після погіршення стану здоров»я самостійно без погодження з Асистансом визначив медичний заклад, де отримав відповідну консультацію та рекомендації щодо проведення лікування.

Також Застрахована особа, через свою дружину повідомила Асистуючу компанію про існування домовленості щодо проведення операції 28.08.2013 р. і відсутності необхідності для направлення лікаря Асистансом.

Як вбачається із стенограми повідомлення, наданої Асистуючою компанією, Асистанс не заперечував проти обраного способу лікування, а тому в даному випадку виплата страхового відшкодування повинна була проводитись відповідно до положень п.5.1.9 Договору страхування, що і було дотримано відповідачем.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 69229,15 гривень, інфляційні нарахування в сумі 44615,14 гривень, 2418,28 3% річних, пеню в сумі 29422,39 гривень не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких порушень при здійсненні відповідачем страхової виплати судом не встановлено.

Також, на думку суду, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним п.5.1.9 Договору страхування, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду позивач посилається на те, що зазначений пункт Договору страхування порушує принцип добросовісності, встановлює жорсткі обов»язки споживача, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків сторін та завдає шкоди, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для недійсності даного правочину.

Однак, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями ст.ст.979-999 ЦК України, Законом України «Про страхування», Умовами Договору страхування, укладеного між сторонами, Правилами надання страхових послуг, і лише в частині, яка не врегульована спеціальним законодавством - Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку, об»єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

В силу положень ст. 29 Закону України «Про страхування» вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених цивільним кодексом України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки Договір страхування № ТВ 0102782/1050/12 був підписаний сторонами, суд приходить до висновку, що сторони даного правочину дійшли згоди щодо всіх його умов і зовнішній вираз їх волі відповідав внутрішньому.

Перед підписанням Договору позивач був ознайомлений з Правилами страхування , що підтверджується його підписом в Договорі.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

В ході судового розгляду будь-яких обставин, які є підставою для недійсності укладеного правочину судом не встановлено.

Положення Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається представник позивача, як на підставу недійсності правочину, не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами.

Крім того, позивач, посилаючись на несправедливість положень п.5.1.9 Договору страхування, не звертався протягом терміну дії Договору до Страховика з заявою про внесення змін до умов Договору або його розірвання, хоча таке право йому надано відповідно до умов п.4.1.5 Договору страхування,

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони не ґрунтуються на умовах Договору страхування, укладеного між сторонами, та положеннях чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин.

Керуючись ст..ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про визнання недійсним правочину та стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: