Рішення № 51107601, 13.07.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2470/15

Справа №754/3855/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2015 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0260/82/0115636 від 23.09.2013 р., станом на 20.02.2015 року, у розмірі 63585,41 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, вивчивши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що 23 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0260/82/0115636, за умовами п. 1.1. якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 45935,65 грн., строком на 72 місяців - до 23 вересня 2019р., на умовах, в обсязі та в порядку, визначеними цим Договором (а.с. 8-16).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.02.2015 року, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 63585,41 грн., яка складається з: 43703,61 грн. - заборгованість по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 1253,39 грн.; 9734,88 грн. - заборгованість по відсоткам, в тому числі прострочена заборгованість по відсотках - 8450,83 грн.; 10146,92 грн. - пеня (а.с. 6, 7).

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли зобов'язання, за якими позивач надав відповідачеві послуги, а останній зобов'язався їх оплатити на визначених умовах та у відповідний строк. Проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням по виплаті кредитних коштів у визначені договором строки, відповідач їх належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, приймаючи визнання позову відповідачем, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 627, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0260/82/0115636 від 23 вересня 2013 р., станом на 20.02.2015 року, у розмірі 63585,41 грн., яка складається з: 43703,61 грн. - заборгованість по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 1253,39 грн.; 9734,88 грн. - заборгованість по відсоткам, в тому числі прострочена заборгованість по відсотках - 8450,83 грн.; 10146,92 грн. - пеня.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 635,85 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.