Рішення № 51103830, 26.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 Райнера до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання договору недійсним.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11.02.2008 року між ОСОБА_6 Райнером та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія», який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7

Відповідно до умов даного правочину, позивач зобовязався передати відповідачу частину частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія» в розмірі 3,5%, що складає 160799,22 грн., а відповідач зобовязався названу частину частки прийняти в особисту приватну власність та оплатити грошову суму в розмірі 160799,18 грн.

Відповідачем було навмисно введено позивача в оману, оскільки завірив останнього в тому, що право власності на відчужувану позивачем частини частки в статуті ТОВ «Вікторія» виникне у ОСОБА_5 лише з моменту повної оплати, а не з моменту укладення договору купівлі-продажу.

Позивач є громадянином ОСОБА_8, іншими мовами, крім німецької, не володіє. Скориставшись цим відповідач, завірив його в тому, що лише після здійснення повної оплати за цим договором до ОСОБА_5 перейде право власності на частину частки в статутному капіталі товариства.

Відповідач надав недостовірну інформацію позивачеві про те, що згідно українського законодавства даного виду договір укладається на одній мові, а саме на мові держави де вчиняється правочин тобто тільки на українській, а переклад такої угоди може бути здійснений будь-якою особою, а не кваліфікованим спеціалістом.

Під час підписання спірного договору у приватного нотаріуса ОСОБА_7, нотаріус німецької мови не знала, перекладача запрошено не було, письмовий переклад на німецьку мову даного правочину не здійснювався. Через такі порушення позивач був позбавлений можливості пересвідчитись в правильності перекладу умов договору на німецьку мову, а за усним перекладом, що був зроблений ОСОБА_9 умови договору були перекладені завідомо невірно для того щоб позивач погодився укласти договір.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія» укладеного 11.02.2008 року між ОСОБА_6 Райнером та ОСОБА_5

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2013 року позовні вимоги було повністю задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія», який укладений 11.02.2008 року між ОСОБА_6 Райнером та ОСОБА_5 Стягнуто з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_6 Райнера до ОСОБА_5 повністю відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10 про задоволення апеляційної скарги, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11 лютого 2008 року між ОСОБА_6 Райнером та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія».

Згідно умов цього договору:

- продавець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві належну йому на праві особистої приватної власності чистину частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», а покупець зобов»язується в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частину частки в особисту приватну власність п.1.1. договору;

- розмір частини частки, що продається, складає 160779,22 грн. п.1.3.3.; за відступлення частини частки покупець зобов»язується сплатити продавцю 160779,18 грн. п.3.1;

- покупець зобовязаний протягом 180 банківських днів з дня підписання та нотаріального посвідчення даного договору оплатити продавцю частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» шляхом сплати суми, вказаної в п.3.1. цього договору готівкою, або перерахування вказаної суми на поточний рахунок, обумовлений продавцем; право власності на 100% частини частки, вказаної у п.1.3.3. даного договору переходить до покупця в момент підписання даного договору; договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення п.7.1.

- договір діє до повного виконання сторонами своїх обов»язків по даному договору п.7.2.

- закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору п.7.3.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7, підписано сторонами у її присутності, особу сторін встановлено, їх дієздатність та повноваження представника перевірено, при цьому засвідчена справжність підпису, зробленого перекладачем ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №№ 1671, 1672.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія», укладений 11 лютого 2008 року між ОСОБА_6 Райнером та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний договір укладений під впливом обману, а тому не може залишатися в силі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як встановлено обставинами справи, усний переклад цього договору з української мови на німецьку мову зроблений перекладачем ОСОБА_5, який засвідчив, що він має диплом перекладача з української на німецьку мову, що він має право здійснювати переклад угоди як спеціаліст, що несе відповідальність за здійснений ним переклад.

Встановлено, що ОСОБА_6 Райнер є громадянином ОСОБА_8, іншою мовою, крім німецької, не володіє, інших мов не розуміє, тому з огляду на вищевикладене, він не розумів тексту договору, викладеного українською мовою.

Згідно листа Німецького Культурного Центру Гете-інститут при Посольстві Федеративної Республіки ОСОБА_8 в Україні від 06 листопада 2012 року Культурний Центр покликаний сприяти поглибленню взаєморозуміння і культурного обміну, поширенню взаємних знань про культуру обох країн, обміну досвідом в галуззі освіти і науки, забезпеченню усім зацікавленим особам вільного доступу до вивчення німецької мови.

Даних про те, що Німецький Культурний Центр Гете-інститут присвоює кваліфікацію перекладача представником позивача та самим позивачем суду першої інстанції та під час розгляду справи в апеляційному суді не надано.

Крім того, судом було встановлено, що Гете-інститут у м. Києві викладає лише курси та за результатами проходження даних курсів кваліфікація перекладача не присвоюється.

Згідно п.265 цієї інструкції нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус у порядку, установленому розділом 28 цієї Інструкції. При цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який стверджує його кваліфікацію.

Оскільки, під час нотаріального посвідчення договору, нотаріус німецької мови не знала, про що вона не заперечувала під час розгляду справи в суді першої інстанції, кваліфікаційного перекладача не запрошувала, письмовий переклад на німецьку мову даного правочину не здійснювався, тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що нотаріальне посвідчення договору здійснено з порушенням діючого на момент вчинення правочину законодавства України.

Колегія суддів вважає, що нотаріусом в порушення вимог законодавства було посвідчено справжність підпису ОСОБА_5 у якості перекладача, який не є і ніколи не був перекладачем, він зробив усний, а не письмовий переклад тексту договору, не надав нотаріусу документ, який підтверджував би його кваліфікацію як перекладача з української на німецьку мову.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 11 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 були порушені вимоги п.п. 45, 265 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, яка діяла на момент посвідчення договору і вимагала долучення до примірників правочинів щодо розпорядження майном заяви про те, що вказане майно не є спільною сумісною власністю, зміст таких заяв доводиться до відому другої сторони правочину, разом з тим про це в тексті договору не зазначається.

Отже, обману позивача сприяли неправомірні дії приватного нотаріуса ОСОБА_7, яка порушила чинне законодавство України.

Через порушення, допущені приватним нотаріусом, позивач був позбавлений можливості пересвідчитись в правильності перекладу умов договору на німецьку мову, а за усним перекладом, який зробив ОСОБА_5 (який є стороною договору, і діяв явно в своїх інтересах), переклад умов договору було зроблено завідомо невірно.

Умови спірного договору були перекладені відповідачем таким чином, щоб позивач погодився укласти цю угоду, оскільки момент переходу права власності на частину частки в статутному капіталі мало істотне значення та впливало на його рішення здійснити правочин.

Відповідно до ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України для чинності правочину зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має здійснюватись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, встановлених ч. 3 вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі, ч. 5 реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і в такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особо заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи порушення діючого на той час порядку вчинення нотаріальних дій, наявність яких при укладенні договору купівлі-продажу встановлена судом і підтверджена під час перевірки доводів сторін при розгляді в апеляційному суді, колегія суддів вважає, що при укладенні вищезазначеного договору були порушені права позивача, які підлягають захисту, а тому висновок районного суду про задоволення позовних вимог є законним та обгрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем в суді першої та в суді апеляційної інстанції наведено обґрунтовані та належні докази в підтвердження своїх позовних вимог, а тому його позовні вимоги були обґрунтовано задоволені і підстави для скасування рішення районного суду відсутні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 Райнера до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання договору недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя В.О. Єльцов