Рішення № 51097859, 30.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2385/13 Головуючий 1 інстанції: Сілантьєва Е.Є.

Справа № 2033/6079/2012 Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: стягнення коштів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних штрафу, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просив стягнути з нього проценти за користування позиченими в нього коштами на рівні облікової ставки НБУ.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2011 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суми боргу у розмірі 18 480 грн. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2011 року зазначене рішення залишено без змін.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 три процента річних від суми боргу у розмірі 1 614 грн. 30 коп. та штрафу у розмірі 2 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 36 грн. 50 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що договором позики був встановлений термін виконання боржниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобовязань за договором позики. Кошти мали бути повернуті ще 13 липня 2007 року.

ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 затримали виконання зобовязань за договором більше ніж на 5 років.

Позивачем розраховані штрафи за порушення ОСОБА_5 його зобовязань всього лише за 1 рік.

Тому, відмова суду в стягненні нарахованих штрафів за 1 останній рік прострочення виконання своїх зобовязань є не тільки незаконною, але й несправедливою.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ задоволенню не підлягають, оскільки правовідносини між сторонами припинені, так як строк дії договору сплинув 13 липня 2007 року. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зменшив розмір штрафу, пославшись на пенсійний вік відповідача ОСОБА_5 та завеликий розмір штрафу.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що виникли між сторонами та застосовано матеріальне праве, яке їх регулює, але суд безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування коштами та визначив розмір штрафу без урахування усіх обставин справи, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи у строки встановлені договором відповідач не виконав свої боргові зобовязання. Борг стягувався державним виконавцем на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2011 року. Судове рішення не припиняє зобовязання про повернення боргу.

Судова колегія вважає що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що оскільки строк дії договору закінчився, то відсутні підстави для нарахування процентів за користування грошами.

Судова колегія задовольняє позовні вимоги в цій частині і стягує з відповідача відсотки за користування позикою в сумі 4571грн. 50 коп. Згідно з розрахунком наданим позивачем, який не оспорюється відповідачем, щодо до його арифметичної точності, але заперечується щодо підстав стягнення.

Позивач в наданому розрахунку врахував суми, які були сплачені відповідачем під час виконання судового рішення і зменшив розмір 3 відсотків річних. з 1614 грн. 30коп до 1601 грн. 42 коп. Вказаний розмір відповідачем також не оспорюється і судова колегія зменшує вказану суму до 1601 грн. 42 коп.

Судом першої часткового задоволені позовні вимоги відносно стягнення штрафу, який за розрахунком позивача становить 54750 грн. з розрахунку 500 грн. за кожен день прострочки, як це передбачено договором - до 2000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Судом першої інстанції штраф стягнуто у твердій грошовій сумі і судова колегія з урахуванням практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме ухвали від 20 листопада 2013 року, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладені договору, передбачили умови в частині визначення стягнення за прострочення виконання зобовязання (стягнення штрафу (пені ) в твердій грошовій сум , що хоча і не передбачено ст.. 549 ЦК України, але не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Вказана ухвала постановлено у справі позивачем у якій є також ОСОБА_3 за схожим предметом спору.

Оскільки сума штрафу складає 54750 грн., то розмір штрафу, який стягнуто судом першої інстанції, судова колегія вважає за малою і збільшує його до 5000 грн.

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України судова колегія стягує з ОСОБА_5 на користь позивача судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст.. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 Георгієвича на користь ОСОБА_7 Вітальєвича три процента річних в сумі 1601 грн. 42 коп. замість 1614 грн. 30коп., відсотки за користування позикою в сумі 4571грн. 50 коп., штраф в сумі 5000 грн. замість 2000 грн., а всього 11172 грн. 92 коп.

Скасувати рішення в частині відмови у задоволені позову інших позовних вимог

Стягнути з ОСОБА_5 Георгієвича на користь ОСОБА_7 Вітальєвича судовий збір 114 грн.70 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії