Рішення № 51097762, 07.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2077/13 Головуючий 1 інстанції: Григорєва А.О.

Справа № 2011/12145/12 Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Варюшичевій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, після уточнення яого просив визнати недійсним договір, укладений ним з ОСОБА_3, відшкодувати спричинену йому матеріальну шкоду у подвійному розмірі та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

В обгрунтування позову посилався на те, що у квітні 2011 року у рекламно-інформаційній газеті Премєр знайшов рекламу про набір слухачів до навчального центру взуттєвого виробництва з гарантованим працевлаштуванням. Директор центру ОСОБА_3 підтвердив викладену інформацію. 05.05.2011 року ОСОБА_4 уклав з відповідачем договір та сплатив грошові кошти в сумі 1 050 грн.

Після закінчення курсу позивач отримав свідоцтво. Проте, відповідач відмовив у працевлаштуванні, мотивуючи відсутністю попиту з огляду на сезонний характер роботи.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним договір від 05.05.2011 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання інформаційно-консультативних послуг (курс лекцій та практичних занять по виготовленню взуття).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну школу у подвійному розмірі в сумі 2 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частини позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 260 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що умови договору було виконано ним в повному обсязі, жодних зобовязань щодо подальшого працевлаштування у договорі не зазначено, як і не зазначено того, що він має ліцензію на ведення діяльності у галузі освіти. До того ж діяльність з приводу надання інформаційно-консультативних послуг не потребує ліцензування.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним, що з боку відповідача мав місце обман на час укладення угоди, а тому він є недійсним. Завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню у подвійному обсязі, також підлягає відшкодуванню моральна шкода. Крім цього відповідач займався нечесної підприємницької діяльності, що також є підставою для визнання договору недійсним.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо розміру майнової шкоди, стягнутої на користь позивача та стягнення моральної шкоди і на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює судове рішення, оскільки судом порушено норми матеріального права.

Стаття 1 п. 14 Закону України Про захист прав споживачів визначає термін нечесної підприємницької діяльності - нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що діяльність з надання послуг, яку відповідач надав позивачу, підлягає, згідно Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності, ліцензуванню.

Заперечуючи проти вказаного висновку суду відповідач посилається на те, що згідно з ч. 4 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, ліцензуванню підлягають послуги з первинної професійної підготовки, перепідготовки, професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації робітників за умови, що відповідні професії включені до Класифікатора професій ДК 003:2010. Професія майстер по виготовлю взуття не включена в даний Класифікатор, а тому, на думку відповідача, цей вид діяльності не підлягає ліцензуванню.

Судовою колегією вказаний довід не приймається, оскільки з договору (а.с. 17) вбачається що відповідач надавав послуги у вигляді навчального курсу лекцій та практичних занять по виробництву взуття. У свідоцтві, яке видано позивачу після закінчення курсу навчання, зазначено, що він навчався на курсах підготовки взуттьовика з індивідуального позиву взуття.

У Класифікаторі професій України (ДК 003:2010) вказана професія зазначена під кодом 7442 15393 48., що вказує на те, що вказаний від діяльності відповідача підлягає ліцензуванню.

Відповідач займався підприємницькою діяльністю, яка суперечить правилам.

Пунктом п. 6. ст. 19 закону України Про захист прав споживачів передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що відповідач ввів позивача в оману, то він є безпідставний, оскільки позивачем не надано доказів, що він був введений в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Позивач обманом вважає те, що він не був працевлаштований після навчання, але умовами договору це не передбачено. Вважати оманою відсутність ліцензії на наданні послуг з навчання, у судової колегії підстав не має, оскільки відповідач не зазначав в договорі, чи в рекламних оголошеннях, що він її має.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосована до вказаних правовідносин ст.. 230 ЦК України і на підставі вказаної норми права стягнуто збитки у подвійному розмір та моральна шкода, а тому зменшую розмір матеріальної шкоди до суми, а саме до 1050 грн., яка була сплачена позивачем відповідачу у відповідності до договору, який судом визнано недійсним і відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, відшкодовування якою не передбачено договором та законом

Споживачі, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів, мають право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

Ураховуючи, встановлені в справі обставини, відсутні підстави для застосування п. 5 ч. 1 ст. 4 указаного Закону до цього спору.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307. п.4 ч. 1 ст. 309, 313. 314. 316, 317, 319 ЦПК України.

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року змінити.

Зменшити розмір матеріальної шкоди стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 з 2100 грн. до 1050 грн.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди скасувати і в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії