Ухвала суду № 51092091, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/15699/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Інжиніринг» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року у справі № 826/14599/13-а за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ),

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0002862220 від 23.08.2013 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

26 грудня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 6.08.2013 року до 7.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Стім-А», ТОВ «Вергус», ТОВ «Даніус» за період з 1.10.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 9.08.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.п., 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 133 430,00 грн.

23 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002862220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 200 145,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди встановили, що між ТОВ «Даніус» та Товариством були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 183 від 12.10.2012 року, № 184 від 15.10.2012 року щодо надання послуг з розробки постпроцесорів TCN600-65-SMCY, MAZAK, прокладки програмного забезпечення Surfcam v.6, перекладу інформаційних буклетів Integraph, додатку до програмного забезпечення ANSYS, на підставі рахунків РФ № 12/10/12 від 12.10.2012 року, № СФ-15/10/12 від 15.10.2012 року.

Між Товариством та ТОВ «Стім-А» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 280 від 18.12.2012 року, № 281 від 19.12.2012 року, № 282 від 21.12.2012 року щодо надання послуг з розробки постпроцесорів до станку з ЧПУ DMU50, H53052, Haas FV2, Mitsubishi-Meldas500M, русифікації інтерфейсу до програмних продуктів Cadworx Plant, P&ID, CAESAR, проведення навчання з програмних продуктів пакету Microsoft office, на підставі рахунків № 18/12/12 від 18.12.2012 року, № 19/12/12 від 19.12.2012 року, № 21/12/12 від 21.12.2012 року.

Крім того, між Товариством та ТОВ «Вергус» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1018 від 20.12.2012 року, № 1019 від 21.12.2012 року щодо надання послуг з аналізу ІТ ринку регіону Росія, Білорусія, середньої Азії (Казахстан, Узбекистан), на підставі рахунків РФ 20122012 від 20.12.2012 року, СФ 21122012 від 2.12.2012 року.

19 вересня 2012 року між Товариством та ПАТ «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» був укладений договір № 0712/2012-ANSYS щодо надання ліцензійного програмного забезпечення, навчання спеціалістів, технічній підтримці спеціалістів замовника та версійного оновленню ліцензії програмного забезпечення.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало оборотно-сальдову відомість.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Суди обґрунтовано зазначили, що між Товариством та його контрагентами не були укладені письмові договори, у зв'язку з чим неможливо встановити предмет договору, ціну і строк дії. Надані Товариством первинні документи за господарськими операціями з ТОВ «Стім-А», ТОВ «Вергус» та ТОВ «Даніус» не розкривають зміст та обсяг господарських операції, оскільки в даних документах відсутні істотні умови, наявність яких згідно вимог законодавства є умовою визнання договору укладеним.

У актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що контрагентами Товариства надані послуги, згідно рахунків, які Товариством не надавалися, а також не були надані податкові накладні.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Інжиніринг» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Веденяпін О.А.

Юрченко В.П.