Ухвала суду № 51092033, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/22872/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління „Стальконструкція" №39 ПАТ Центрсталькострукція на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі №803/976/14 за позовом дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління „Стальконструкція" №39 ПАТ Центрсталькострукція до управління Пенсійного фонду України у м.Луцьку Волинської області про визнання неправомірним та скасування розрахунку,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014р. дочірнє підприємство Рівненського спеціалізованого управління „Стальконструкція" №39 публічного акціонерного товариства „Центрстальконструкція" звернулося в суд з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. „ б"-„з" ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" з 2014 року № 2214/03-30 від 17.03.2013р. про сплату позивачем на користь управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської обл. відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в сумі 69156 грн. 14 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2014 року позивачем отриманий розрахунок №2214/03-30 фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, як вбачається з даного розрахунку, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 отримали право на пільгову пенсію ще в 2013 році. Проте, відповідачем всупереч вимогам Інструкції від 19.12.2003 року №21-1 первинні розрахунки витрат за 2013 рік та розрахунок за 2014 рік у встановлений строк не було надіслано позивачу, а отже не було вимог про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових, пенсій вищезазначеним особам.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями дочірнє підприємство Рівненського спеціалізованого управління „Стальконструкція" №39 ПАТ Центрсталькострукція звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.01.2014р. на адресу управління Пенсійного фонду України в м.Рівне поштою поступив первинний розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 „Прикінцевих положень" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. „б"-„з" ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" з 2014 року по ДП РСУ „Стальконструкція" № 39, із заборгованістю за 2013 рік в сумі 59589 грн. 26 коп. та щомісячним авансовим платежем в сумі 6952 грн. 69 коп.. Вказаний розрахунок направлений відповідачем листом № 290/03-29 від 13.01.2014р..

У подальшому Управління ПФ України в м.Луцьку Волинської обл. листом №870/03-29 від 30.01.2014р. направило коригуючий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. (в загальній сумі 51314 грн. 96 коп.), у зв'язку з допущенням програмної помилки у попередньому розрахунку (помилково включено дані по ОСОБА_4), при цьому на суму заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 корегуючий розрахунок не вплинув.

Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м.Рівне №2495/02 від 21.02.2014р. відповідачем 17.03.2014р. надісланий коригуючий розрахунок (додаток 6) і в графі 15 вказана сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, оскільки розрахунок стосується новопризначених пенсій за Списком № 2 у 2013 році, а саме, по пенсіонерах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позовні вимоги заявлені щодо визнання протиправним та скасування розрахунку пенсійного органу фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з підстав порушення строків направлення розрахунку з часу призначення пільгових пенсій та на 2014 рік.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що спірні розрахунки скеровувалися відповідачем через управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської обл. за місцезнаходженням позивача у строки, визначені чинним законодавством та за встановленою формою; протоколи про призначення пільгових пенсій та підстави їх призначення позивачем не оскаржувалися; порушення строку направлення розрахунків не є підставою для визнання таких розрахунків протиправними за наявності у позивача обов'язку сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону № 1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-ХII.

З урахуванням вищенаведених законодавчих норм суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до пунктів „б"-„з" ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Щодо недотримання строків скерування спірних розрахунків колегія суддів зазначає, що позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затверджених постановою правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки відповідач скерував на адресу пенсійного органу за місцем обліку позивача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Так, згідно п.п.6.4, 6.5 вищевказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 зазначеної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку про те, що порушення строку направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є підставою для визнання такого розрахунку протиправним, а також наведена обставина не звільняє позивача від обов'язку сплатити фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування розрахунку, оскільки відповідач при направленні відповідних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій діяв відповідно діючого законодавства та в межах наданих повноважень.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління „Стальконструкція" №39 ПАТ Центрсталькострукція залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: