Ухвала суду № 51091982, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/38647/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднання державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 804/14684/13-а за адміністративним позовом ДПІ до Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34» (далі - Підприємство),

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Підприємства заборгованості з податкового боргу з податку на додану вартість і податку на прибуток.

Зазначила, що у Підприємства виникла податкова заборгованість, яка ним у добровільному порядку сплачена не була.

10 грудня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, у Підприємства в період з 30.10.2012 року до 30.09.2013 року виникла податкова заборгованість з податку на додану вартість і податку на прибуток внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, що підтверджується податковими вимогами №1/36 від 25.10.2001 року, № 2/154 від 7.12.2001 року.

Відповідно до статуту Підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 13.03.2000 року (реєстраційна справа № 10002405075), затвердженого Державним департаментом України з питань виконання покарань, Державне підприємство Державне дослідно-експериментальне підприємство Державного департаменту України з питань виконання покарань засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту України з питань виконання покарань, який здійснює права та виконує обов'язки засновника Підприємства щодо управління ним безпосередньо. Органом управління Підприємства є Державна пенітенціарна служба України і воно відноситься до пенітенціарної системи.

Згідно з ст. 13 Закону України № 2713-ІV від 23.06.2005 року «Про Державну кримінально-виконавчу службу» (далі - Закон № 2713-ІV) підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 2713-ІV майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави..

Пунктами 96.2, 96.3 статті 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Суди обґрунтовано зазначили, що в довідці про час виникнення заборгованості, податковим органом була визначена дата, з якої, як вважає податковий орган, виникла податкова заборгованість. При цьому дати виникнення заборгованості в даному документі визначають періодом виникнення заборгованості з 30.10.2012 року до 30.09.2013 року, дані періоди об'єктивно вказують про неможливість узгодження суми такого боргу.

Крім того, дати виникнення заборгованості у вищезазначеній довідці не співпадають з законодавчо визначеною датою сплати податкових зобов'язань за документами, дати яких наведені у тій самій довідці.

ДПІ був наданий розрахунок сум сплачених податків та узгоджених зобов'язань, та декларації з податку на додану вартість.

З наданих Підприємством декларацій та платіжних доручень вбачається, що визначені у відповідних податкових деклараціях податкові зобов'язання сплачені у повному обсязі.

Під час розгляду адміністративної справи податковим органом не були надані відомості щодо зарахування сум, сплачених у погашення зазначених зобов'язань для погашення податкового боргу минулих періодів.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднання державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Веденяпін О.А.

Юрченко В.П.