Ухвала суду № 51091936, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/19501/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Гончар Л.Я., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ельт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ельт»

до відповідача-1 Пенсійного фонду України

відповідача-2 Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва

відповідача-3 Міністерства доходів і зборів України

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - управління Пенсійного фонду України в Шевченковському районі м. Києва

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

24.10.2013р. до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не зарахування надмірно сплачених платежів в рахунок майбутніх платежів звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ельт» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (далі УПФ в Оболонському районі) перевірки було виявлено суму частини єдиного податку за період з 1.01.2004р. по 31.12.2012р., яка перевищувала нарахування страхових внесків за найманих працівників в сумі 33814,85гр., проте повернути вказану суму УПФ в Оболонському районі відмовилось. В подальшому Товариство звернулось до УПФ в Оболонському районі із заявою про зарахування вказаної суми в рахунок майбутніх платежів, проте її також задоволено не було. Звернення позивача до Пенсійного фонду України також не призвело до захисту прав Товариства. На цій підставі позивач просив задовольнити позов, визнати протиправною бездіяльні УПФ в Оболонському районі та Пенсійного фонду України та зобов'язати відповідача-2 зарахувати суму надмірно сплачених внесків в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях УПФ в Оболонському районі вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

На протязі 2004-2011р. Товариство, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування та суб'єкт господарювання, що обрав спрощену систему оподаткування, сплачувало єдиний податок, частину якого (42%) органи Державного казначейства перераховували до Пенсійного фонду України в рахунок сплати страхових внесків.

У січні 2013р. УПФ в Оболонському районі здійснило перевірку правильності нарахування та сплати Товариством єдиного соціального внеску та інших платежів. За наслідками перевірки складено довідку №13-01-ОЛ від 25.01.2013р. щодо відсутності порушень вимог чинного законодавства. Водночас, сторонами складено акт звірення розрахунків, в якому, крім іншого, відображено заборгованість за УПФ в Оболонському районі перед Товариством в сумі 32134,38гр.

Вважаючи, що проведеною перевіркою було встановлено факт переплати страхових внесків на суму 33814,85гр., Товариство у липні 2013р. звернулось до УПФ в Оболонському районі з заявою про зарахування вказаної суми в рахунок майбутніх страхових платежів.

Листом від 9.08.2013р. відповідач-2 проінформував Товариство, що відповідно до картки особового рахунку позивача переплата Товариства по страховим внескам станом на 19.03.2013р. складає 1278,69гр.

Відмовивши в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій послались на те, що перерахована до УПФ в Оболонському районі частина єдиного податку не є страховими внесками, відтак на неї не поширюються положення законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-VІ)

Відповідно до частини1 статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду України від 10.02.2015р. у справі №21-579а14 зазначено :

Зіставлення правових висновків, наведених у судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, і в судових рішеннях, наданих для порівняння, дає підстави стверджувати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють підстави, умови та порядок повернення надмірно та/або помилково сплачених страхових внесків суб'єктами підприємництва за спрощеної системи оподаткування, установленої Указом № 727/98…

…У справі, що розглядається, суди встановили, що станом на 20 січня 2011 року за Товариством як платником єдиного податку відповідно до Указу № 727/98 рахується переплата по обов'язкових страхових платежах, перерахованих Держказначейством на рахунок ПФУ, в сумі 20 047 грн 12 коп., що підтверджується актом звірки від 17 червня 2011 року № 246 та листом управління ПФУ від 31 січня 2013 року № 1364/04.

Отже, системний аналіз зазначених норм законодавства, їхньої суті та правової природи в контексті конкретних та подібних до них обставин дає підстави дійти такого висновку.

Суми страхового внеску, які відповідно до Указу № 727/98 в межах (рамках) єдиного податку сплачені на окремий рахунок відділення Держказначейства, частина якого цим відділенням була перерахована на рахунки органу ПФУ і облікована ним як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незважаючи на форму і спосіб (механізм) їх сплати не змінюють свого змісту та правової природи, а отже, до них має застосуватися правове регулювання, встановлене у Законі № 1058-ІV.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, в межах єдиного податку, або одночасно відповідно до Указу № 727/98 та законів № 1058-ІV і № 400/97-ВР, або за інших подібних обставин сплатить зайву (переплатить) частину сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ і зараховується в рахунок сплати страхових платежів, повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків здійснюється на підставі положень частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV та нормативно-правових актів, які регулювали порядок (механізм) повернення цих сум на час виникнення переплати…»

В постанові Верховного Суду України від 20.01.2015р. у справі №21-402а14 також зазначено :

«…сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебували на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховувалася органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків.

Суди встановили, що відповідно до Картки особового рахунку страхувальника ? позивача, який мав найманих працівників (період розрахунку з 1 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2011 року), Підприємство мало переплату по страхових внесках в сумі 59 786 грн 8 коп., що підтверджувалось додатком 4-А до довідки управління ПФУ від 18 липня 2011 року № 174 про результати позапланової перевірки Підприємства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів за період з 12 жовтня 2009 року по 31 травня 2011 року.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і у строки, визначені правлінням ПФУ.

Облік надходжень і витрат коштів ПФУ відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи ПФУ.

Порядок повернення надміру сплачених страхових внесків, що діяв під час сплати позивачем єдиного податку, було врегульовано і підзаконними нормативно-правовими актами, а саме: пунктом 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; у редакції, чинній на час виникнення переплати; далі - Інструкція), який в подальшому був виключений на підставі постанови правління ПФУ від 22 жовтня 2010 року № 25-1, та Порядком ведення обліку, який з 1 січня 2011 року втратив чинність.

Разом з тим із 1 січня 2011 року набрав чинності Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250).

Саме цей Порядок був чинним на час виникнення спірних відносин і визначав, зокрема, процедуру повернення коштів помилково або надмірно сплачених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу ПФУ, відкритий в органах Держказначейства для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску (пункт 4 указаного Порядку). Механізм повернення надміру сплачених страхових внесків був аналогічним тому, який діяв до 1 січня 2011 року.

Слід зазначити, що страхові платежі та внески за своїм правовим статусом є одним і тим же і розпорядником цих коштів є ПФУ.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що сплачена суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, які перебували на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховувалася органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховувалася в рахунок сплати страхових платежів, у зв'язку з чим на них поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.»

Відтак судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що суми страхового внеску, які було надмірно сплачено в межах єдиного податку на окремий рахунок відділення Держказначейства, частина якого цим відділенням була перерахована на рахунки органу Пенсійного фонду і облікована ним як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не може бути зараховані цим органом в рахунок майбутніх платежів.

В той же час, при розгляді позову щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати надмірно сплачену суму в рахунок майбутніх платежів, суди повинні встановити наявність такої переплати та визначити її розмір з урахуванням даних, що містяться на картці особового рахунку платника. Проте судами з'ясування цих обставин не здійснювалось та не досліджувалось питання щодо обґрунтованості тверджень позивача про наявність переплати в сумі 33814,85гр.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ельт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

Л.Я. Гончар

В.Ф. Мороз