Ухвала суду № 51091706, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/64068/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

у справі № 826/9145/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А.В., в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. від 12 лютого 2014 року № 10841811 про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати Державну реєстраційної служби України повторно розглянути заяву за реєстраційним № 5314446 від 05 лютого 2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та прийняти у визначений законодавством термін відповідне рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позов задоволено:

- скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука А.В. від 12 лютого 2014 року № 10841811 про відмову ПАТ «Універсал Банк» у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ПАТ «Універсал Банк» за реєстраційним № 5314446 від 05 лютого 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та прийняти у визначений законодавством термін відповідне рішення.

У касаційній скарзі державний реєстратор, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що законодавством не передбачено процедури проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв, за результатами яких було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно, яке в подальшому було скасовано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 753/4097/13-3 (провадження № 2/753/3470/13) за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Спортсвітбуд», ТОВ «Спортивний Світ» про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за договором позовну заяву задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням по генеральному договору про надання кредитних послуг ВL4641 від 29 травня 2008 року та належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом визнання права власності ПАТ «Універсал Банк» на квартиру АДРЕСА_1 за ціною 775000 грн.

З метою проведення державної реєстрації права приватної власності за ПАТ «Універсал Банк» на вказану квартиру на підставі заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 753/4097/13-ц, 05 лютого 2014 року представником ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_5 подано заяву до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до картки прийому заяви № 10664454 від 05 лютого 2014 року, разом із заявою ОСОБА_5 додано: лист-згоду іпотекодержателя ПАТ «Універсал Банк» від 03 лютого 2014 року, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року № 753/4097/13-ц, копію технічного паспорту, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05 лютого 2014 року, копію свідоцтва, виданого Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 08 липня 2009 року, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 508857, виданої відділом статистики Оболонського району м. Києва 12 вересня 2012 року, копію виписки, виданої Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 09 січня 2013 року, копію протоколу ПАТ «Універсал Банк» від 21 березня 2007 року № 10/07, копію довіреності від 18 жовтня 2013 року № 6955.6956, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої Державною податковою інспекцією Ленінського району м. Миколаєва 15 травня 2001 року, копію паспорту громадянина України.

За результатами розгляду заяви від 05 лютого 2014 року та доданих до неї матеріалів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком А.В. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Підставою для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно стало те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Подані копії технічного паспорту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчені з порушенням пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55. В рішенні також зазначено, що на підтвердження повноважень особи, що підписала від імені юридичної особи довіреність, не подано копію статуту.

Позивач, вважаючи зазначене рішення державного реєстратора Протиправним, звернувся до суду з даним позовом про його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем подано всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації належного йому нерухомого майна, тому спірне рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 (далі - Порядок реєстрації), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 7 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

П. 10 Порядку реєстрації визначено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до п. 26 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

П. 27 Порядку реєстрації передбачено, що документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 28 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку (документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно), подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (документ, що посвідчує його особу) (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Також, п. 31 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 30 цього Порядку, подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.

Як встановлено судами, документи, передбачені п.п. 27, 28, 31 Порядку реєстрації, подано представником позивача реєстраційній службі у встановленому законодавством порядку. Тому, доводи державного реєстратора, викладені в його спірному рішенні, про те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є безпідставними.

Доводи відповідача, що подані представником позивача копії технічного паспорту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчені з порушенням пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, як на підставу законності спірного рішення державного реєстратора також є безпідставними та спростовуються наступним.

П. 1.1 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 передбачено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

В той же час, надані представником позивача документи, які на думку державного реєстратора не відповідали нормам ДСТУ 4163-2003, не відносяться до організаційно-розпорядчих документів, тому вказана підстава для відмови в проведенні державної реєстрації нерухомого майна є незаконною. При цьому, варто зауважити, що ні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні норми Порядку реєстрації, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не зобов'язують заявника подавати державному реєстратору документи, які повинні відповідати нормам ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів».

Окремо слід зазначити, що не відповідає нормам закону і посилання державного реєстратора на відсутність статуту позивача, як на підставу для відмови в державній реєстрації права власності, оскільки представником позивача подано нотаріально завірену копію довіреності відповідно до п. 9 Порядку реєстрації, в якій зазначено повноваження представника та нотаріусом перевірено повноваження Голови Правління ПАТ «Універсал Банк» видавати таку довіреність під час її посвідчення.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 10841811 від 12 лютого 2014 року не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію, що є належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, не втручаючись, при цьому, у внутрішню компетенцію державного реєстратора. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: