Ухвала суду № 51091493, 23.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 639/6306/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.08.2015р. по справі № 639/6306/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова (далі УПФУ), в якому просив суд визнати неправомірними дії УПФУ щодо призначення з 30.12.2014 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 70% заробітної плати працюючого судді, скасувати рішення Управління ПФУ від 04.06.2015 р., яким йому відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання , зобов»язати Управління ПФУ провести перерахунок довічного грошового утримання судді з 31 грудня 2014 року на підставі частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI з урахуваннм рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3- рп/2013 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції справу розглянути у скороченому провадженні, апеляційний розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні відповідно до п.3 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова з 01.11.2011 р. і до звільнення у відставку з посади судді апеляційного суду Харківської області отримував пенсію за віком.

08.11.2013 року , після досягнення 62 річного віку , він звернувся до Вищої Ради юстиції та Верховної Ради України з заявами про відставку у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції чинній на час звернення (далі Закон № 2453).

На підставі Постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 р. № 59-VIII та наказу голови Апеляційного суду від 30.12.2014 р. ( а.с. 9). позивач звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та відрахований зі штату апеляційного суду Харківської області . ( а.с. 9).

Стаж роботи позивача на посаді судді обчислюється з 05.06.1978 року по 30.12.2014 року на день звільнення становить 36 років 6 місяців (на день подачі заяви про звільнення - 35 років 5 місяців).

З 31.12. 2014 року УПФУ позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону № 2453, з застосуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» № 1622-VII від 31.07.2014 р. (далі Закон № 1622), яким встановлене обмеження максимального місячного розміру суддівської винагороди 15 розмірами мінімальної заробітної плати на день її нарахування, що складає 18270 грн., і щомісячне грошове утримання призначене позивачу у розмірі 12789 грн. ( 70% заробітної плати).

Рішенням Управління ПФУ від 04.06.2015 р. йому відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання і встановленні його в розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді апеляційного суду.

Задовольняючи адміністративний позов позивача , суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем обмежень розміру суддівської винагороди позивача на підставі Закону № 1622 є неправомірним.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону N 2453-VI незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Згідно до частини 1 статті 138 Закону N 2453-VI в редакції, чинній на час зверненн позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, визначена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалюючи зазначене Рішення (Рішення N 3-рп/2013), Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005, 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, згідно з якими "визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя".

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12 (Рекомендація N CM/REC(2010)12), "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)).

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. N 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі № 21-244а14, яка полягає у тому, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Право на відставку у позивача , за наявності в нього стажу не менше 20 років, виникло в листопаді 2013 року. Згідно копій двох заяв ОСОБА_1 від 08.11.2013 р. про звільнення у відставку та копії супровідного листа голови Апеляційного суду від 08.11.2013 р. №03-41/200-вих. офіційна подача позивачем цих заяв та направлення їх на розгляд Вищої Ради юстиції відбулися саме у вказану дату.

Прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом N 2453, а тому висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.08.2015р. по справі № 639/6306/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.