Ухвала суду № 51091442, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р.Справа № 554/6820/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.07.2015р. по справі № 554/6820/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції третя особа Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві

про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ), третя особа - Управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві (далі по тексту - УПФУ Октябрського району у м. Полтаві), в якому просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2015 року по справі №554/6820/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 28779573 від 30 квітня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2015 року року по справі №554/6820/15-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що державним виконавцем вжито вичерпних заходів по виконанню рішення суду. Вважає, що відсутність відповідного фінансування є поважною причиною для невиконання судового рішення, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє його права повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, з викладених підстав, вважає оскаржувану постанову та дії державного виконавця у спірних правовідносинах законними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Надіслав до суду клопотання, в якому апеляційну скаргу підтримав, просив розглянути справи без участі державного виконавця за наявними матеріалами.

Третя особа, також не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, з викладених підстав, посилаючись на те, що пенсійний орган не є безпосереднім розпорядником коштів на виплати доплат дітям війни встановлених рішенням суду, просив скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2015 року, винести рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 14 січня 2010 року Октябрським районним судом м. Полтави 15 вересня 2011 року виданий виконавчий лист № 2-а-3847/09 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 19 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

30 квітня 2015 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову ВП № 28779573 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки боржником, на думку державного виконавця, вказані поважні причини невиконання рішення суду, а саме відсутність фінансового ресурсу бюджету.

30 квітня 2015 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Токарь К.М. також винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 28779573 від 30 квітня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме: відсутні відомості про накладення на боржника штрафів, матеріали справи не містять відомостей про внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій державного виконавця по здійсненню виконавчого провадження та обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження.

Згідно із п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача є порушеним, оскільки державним виконавцем винесено спірну постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, однак не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відсутність відповідного фінансування пенсійного органу є поважною причиною для невиконання судового рішення, з огляду на таке.

Так, колегія суддів зазначає, що тяжке матеріальне становище, наявність іншої заборгованості, наявність відкритих виконавчих проваджень, відсутність коштів, достатніх для здійснення перерахунку, не є достатніми підставами для невиконання судового рішення.

Крім того, 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Отже, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення судів в Україні підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 статті 14 КАС України передбачено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів звертає увагу на обов`язок УПФУ Октябрського району у м. Полтаві виконувати рішення судів, які набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 28779573 від 30 квітня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.07.2015р. по справі № 554/6820/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2015 р.