Ухвала суду № 51091396, 16.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.Справа № 818/1909/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 818/1909/15

за позовом Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09.06.2015 року приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 року №Ф-0012451701/12861 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2015 року № 0012461701/12862.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.44.1 ст.44, п.п. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 92665,54 грн. та, відповідно, визначено суму донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 32155,14 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 3215,51 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року адміністративний позов приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Сумах про сплату приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 15.04.2015 року № Ф-0012451701/12861 на суму 32155,14 грн.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах про застосування до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені від 15.04.2015 року № 00124611701/12862 на суму 3215,51 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники процесу не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області в період з 23.03.2015 р. по 27.03.2015 р. проведена планова виїзна перевірка платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 583/18-19-17-03/НОМЕР_1/66 від 31.03.2015р. (а.с.13-22), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем абз.1 п.2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження позивачем за 2013 р. суми доходу, на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно занижена сума єдиного внеску на 32155,14 грн.

Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що показник звітності приватного нотаріуса "сума чистого доходу за один місяць" не співпадає з фактичним показниками сум чистого доходу, наведеними у Книзі обліку доходів і витрат за відповідний місяць.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 583/18-19-17-03/НОМЕР_1/66 від 31.03.2015р., позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки ( а.с.23-24).

Відповідач листом від 14.04.2015 р. №12470/18-19-17-03/НОМЕР_1 повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечень на акт перевірки встановлено, що зазначені в ньому порушення відповідають вимогам законодавства та є правомірно встановленими, а підстави вважати дії перевіряючого неправомірними відсутні. ( а.с.25-26).

На підставі акта перевірки № 583/18-19-17-03/НОМЕР_1/66 від 31.03.2015р. контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 року № Ф-0012451701/12861, в якій вказано суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 32155,14 грн. (а.с.10).

15.04.2015 року винесено рішення №0012461701/12862 про застосування штрафних санкцій у сумі 3215,51 грн. за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.11).

Позивач, не погодившись з вищезазначеними вимогою та рішенням контролюючого органу, 24.04.2015 р. подала до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області скаргу, в якій просила скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 р. за № Ф-0012451701/12861 та рішення № 0012461701/12862 "Про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску" від 15.04.2015р. ( а.с. 27-29).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 18.05.2015 р. №6337/10/18-28-10-04-05-13/20ФОП залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 р. за № Ф-0012451701/12861 та рішення № 0012461701/12862 від 15.04.2015р., а скаргу ОСОБА_1 від 24.04.2015 р. - залишено без задоволення.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 року №Ф-0012451701/12861 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 15.04.2015 року № 0012461701/12862, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правильно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства про єдиний внесок, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі - Закон №2464). Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску були, зокрема, особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч.3 ст.7 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (ч.8 ст.9 Закону № 2464).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має враховувати і дані суми чистого доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року для визначення меж мінімальної та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, як зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 року за №1014/18309 та діяв до 08.01.2014 року.

Пунктом 3.4. цього Порядку передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. В таблиці 3 в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Аналогічне положення міститься і у п. 3.4. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 454 (яка діяла до 30.04.2015р.)

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Судовим розглядом встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 зареєстрована Сумським обласним управлінням юстиції, отримала свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю 15.07.2009 р. НОМЕР_2, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_3 від 10.08.2009 р. , вид діяльності за КВЕД - 74.11.2 - нотаріальна та інша юридична діяльність, вказані обставини відображено в акті перевірки.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подано за 2013 у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. ( а.с.32-33).

База для нарахування єдиного внеску (сума чистого оподатковуваного доходу) позивачем визначена відповідно до поданої за відповідний рік декларації про майновий стан і доходи (а.с. 34-35).

Щодо посилань апелянта на невідповідність показників звітності приватного нотаріуса "сума чистого доходу за один місяць" з фактичними показниками сум чистого доходу, наведеним у Книзі обліку доходів і витрат за відповідний місяць, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 178.4. ст.178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1025 ( втратив чинність 18.10.2013 року).

Згідно з п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до п.5 Порядку № 1025 ці Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

З матеріалів справи убачається, що загальна сума чистого оподатковуваного річного доходу, вказана у податковій звітності позивача (117222,31 грн.) співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат (117222,31 грн.)

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем податкова звітність сформована на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених в Книзі обліку доходів та витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом в акті перевірки вказано непідтверджені суми загального чистого доходу та останні фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом сум єдиного внеску.

За змістом пункту 4.12 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, у т.ч. адвокатською, нотаріальною та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку. Отже, в таблиці 3 в другій графі зазначається сума чистого доходу, заявлена в податковій декларації.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, єдиною вимогою виступає відповідність річній податковій декларації.

Крім того, Законом України від 04.07.2013 року № 406-УІІ внесено зміни до Закону № 2464, відповідно до яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання зазначеної норми Закону № 2464 Міністерством доходів та зборів України та Пенсійним фондом України видано спільний лист від 27.12.2013 р. № 21052/5/99-99-17- 03-01-16; № 36398/05.10, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляють, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/2416, надають органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 178.4 статті 178 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з пунктом 178.6 статті 178 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час періоду, що перевірявся) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, податковим органом не враховано механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний соціальний внесок не відноситься до податків, оскільки Податковим кодексом України передбачений виключний перелік податків та зборів. Відповідно до положень Закону №2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, сплата якого є обов'язковою з метою забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто, основним завданням подачі звітів про сплату єдиного внеску є підтвердження страхового стажу та його безперервності, де страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правильно, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, сформовано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2015 року №Ф-0012451701/12861.

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 19.09.2013 № 1622/24154 (діяла до 29.05.2015р.).

Відповідно до пункту 7.1 цієї Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Враховуючи відсутність порушення позивачем норм законодавства про єдиний внесок, тому, відповідно, відсутні правові підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.04.2015 року №0012461701/12862.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 818/1909/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.