Ухвала суду № 51091355, 23.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа № 814/4016/13-а

Категорія: 10.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенського міськрайонного центра зайнятості в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вознесенського міськрайонного центра зайнятості в Миколаївській області до ОСОБА_2 про стягнення 447 гривень 34 копійки,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 447 грн. 34 коп. виплаченої позивачем вартості громадських робіт за період працевлаштування відповідача підсобним робітником по прибиранню території в Яструбинівській сільській раді.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач, знаходячись на обліку з центрі зайнятості був залучений до виконання громадських робіт працівником з благоустрою, однак у зв'язку невідвідуванням відповідачем центру зайнятості без поважних причин прийнято рішення про зняття відповідача з обліку, а тому позивач просить стягнути з відповідача кошти за відпрацьовані громадські роботи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Вознесенського міськрайонного центра зайнятості в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2011року відповідачу було поновлено статус безробітного без виплати допомоги по безробіттю у зв'язку з тим, що відповідач раніше перебував на обліку і після того як був знятий не був працевлаштований.

09.04.2012 року відповідач на підставі розпорядження №13-р-к прийнятий на роботу з 10.04.2012 року підсобним робітником в Яструбинівській сільській раді.

Відповідно до Розпорядження Яструбинівської сільської ради №19-р-к від 20.04.2012 року відповідач був звільнений з оплачуваних громадських робіт за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Наказом від 08.06.2012 року позивачем було прийнято рішення про зняття відповідача з обліку за невідвідування центру зайнятості без поважних причин з 12.04.2012 року.

Звертаючись до суду, та обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає, що за період з 12.04.2012 року по 20.04.2012 року Вознесенським міськрайонним центром зайнятості було відшкодовано вартість оплачуваних громадських робіт в сумі 447 грн. 34 коп., які підлягають поверненню в зв'язку з позбавленням відповідача статусу безробітного. Відповідач вказані кошти добровільно не повернув, посилаючись на фактичне відпрацювання в період з 12.04.2012 року по 20.04.2012 року на громадських роботах в Яструбинівській сільській раді.

Відповідач отримав заробітну плату від Яструбинівської сільської за фактично відпрацьований час з 12.04.2012 року по 20.04.2012року на підставі розпорядження про прийняття на посаду від 09.04.2013 року №13-р-к.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено випадків або можливості повернення отриманої заробітної плати за невідвідування центру зайнятості, тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено законність та обґрунтованість позовних вимог. Крім того, позивачем не оспорювався факт виконання відповідачем громадських робіт в період з 12.04.2012 року по 20.04.2012 року.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення»є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про зайнятість населення" місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях. Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці. Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Також, згідно пункту 7 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року №839, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості. Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі.

Фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), роботодавців, для яких зазначені роботи виконуються, та інших джерел відповідно до законодавства (п.14 вищенаведеного Положення).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що соціальна послуга з фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних надається Фондом місцевим держадміністраціям, виконавчим органам місцевих рад роботодавцям, які організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

Враховуючи, що відповідно до п.п.10, 15, 16 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт з особами, зайнятими на оплачуваних громадських роботах, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори, оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами відповідно до законодавства і не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2, як особа, яка була зайнята на оплачуваних громадських роботах, отримала заробітну плату згідно Закону України "Про оплату праці", а не соціальну послугу, передбачену Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи, що грошові кошти у сумі 447,34 грн. отримані відповідачем як оплата за фактично виконані громадські роботи по прибиранню території, не є соціальною послугою відповідачу, а тому не можуть бути стягнуті з посиланням на ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

При цьому, посилання апелянта, що ОСОБА_2 втратив статус безробітного та не мав права на участь у громадських роботах, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідач на час направлення його на оплачувані громадські роботи перебув на обліку у позивача як безробітний та був знятий з обліку відповідно до наказу від 08 червня 2012 року №НТ120608.

Приймаючи до уваги все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вознесенського міськрайонного центра зайнятості в Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко