Постанова № 51091348, 21.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-7019/10/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Коваля М.П.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" звернулося до суду з позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2010 р. № 0000012301/0, № 0000022301/0, № 0000032301/0, № 0000011700/0, від 08.04.2010 р. № 0000012301/1, № 0000022301/1, № 0000032301/1, № 0000011700/1, від 12.07.2010 р. № 0000012301/2, № 0000022301/2, № 0000032301/2, № 0000011700/2, від 23.09.2010 р. № 0000012301/3, № 0000022301/3, № 0000032301/3, № 0000011700/3; від 12.07.2010 р. № 00000352301/0, від 06.08.2010 р. № 00000352301/2, від 21.10.2010 р. № 00000352301/3.

Свої позовні вимоги ТОВ "Альянс" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30серпня 2011 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ "Альянс" просить скасувати вищенаведену постанову як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з повної необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, результати якої відображені в акті від 23 грудня 2009 року № 115/23-01/32741433.

В акті перевірки здійснено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму у 107873 гривень, ПДВ на загальну суму у 121099 гривень, суму орендної плати за землю на 1027,8 гривень і податку на доходи фізичних осіб на 480,3 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 21.01.2010 р. № 0000012301/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 155143,50 грн, у тому числі за основним платежем 103429,00 грн. та за штрафними санкціями 51714,50 грн., № 0000022301/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 170,00 грн. за штрафними санкціями, № 0000032301/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 2047,80 грн, у тому числі за основним платежем 1027,80 грн. та за штрафними санкціями 1020,00 грн., № 0000011700/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1440,90 грн, у тому числі за основним платежем 480,30 грн. та за штрафними санкціями 960,60 грн.

За результатами розгляду скарг Позивача Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2010 р. № 0000012301/1, № 0000022301/1, № 0000032301/1, № 0000011700/1, від 12.07.2010 р. № 0000012301/2, № 0000022301/2, № 0000032301/2, № 0000011700/2, від 23.09.2010 р. № 0000012301/3, № 0000022301/3, № 0000032301/3, № 0000011700/3; від 12.07.2010 р. та донараховано податок на додану вартість у сумі 17670,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 8835,00 грн. податковими повідомленнями-рішеннями № 00000352301/0, від 06.08.2010 р. № 00000352301/2, від 21.10.2010 р. № 00000352301/3.

Підставою для прийняття спірних рішень були, зокрема, висновки податкового органу про «безтоварність» господарських операцій позивача з ПП «Верона Буд», ТОВ «Хард Стар ЛТД», ПП «Меганом-1», ПП «Актон Строй», ТОВ «Агро Строй Комплекс», ТОВ «Агро Інвест» та ТОВ «Енергопром». В акті перевірки здійснено висновок про невикористання позивачем отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року було витребувано у позивача докази наявності реальних змін його майнового стану у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з вищенаведеними контрагентами.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року було витребувано у позивача докази використання у власній господарській діяльності товарів та послуг отриманих від зазначених контрагентів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Агро-Інвест» інформаційно-консалтингові послуги (тренінг семінар для персоналу). Вищенаведена господарська операція задокументована у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним чином проведена у бухгалтерському обліку підприємства.

Позивач отримав від ТОВ «Агро Строй Комплекс» інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги по пошуку замовників, підготовці документів для участі у тендерах тощо. Вищенаведена господарська операція задокументована у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним чином проведена у бухгалтерському обліку підприємства.

Вищенаведені послуги були замовлені позивачем у зв'язку зі зменшенням обсягів господарської діяльності та відсутності необхідних знань у працівників підприємства.

Зазначені заходи (отримання вищенаведених послуг) призвело у подальшому до зростання валового прибутку позивача з динамікою росту на 30 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом минулого року (податкова звітність та бухгалтерська документація).

У ПП «Верона Буд», ТОВ «Хард Стар ЛТД», ПП «Меганом-1», ПП «Актон Строй» та ТОВ «Енергопром» позивачем було придбано будівельні матеріали. Зазначені господарські операції задокументовані у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та належним чином проведені у бухгалтерському обліку підприємства. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується первинною документацією та даними бухгалтерського обліку (матеріальні звіти, акти списання матеріалів, бухгалтерські проводки тощо).

Єдиний державний реєстр судових рішень містить вироки щодо посадових осіб деяких вищенаведених контрагентів позивача у зв'язку з фіктивним підприємництвом, однак з зазначених судових рішень вбачається, що зазначену злочинну діяльність наведені підприємства почали вести вже після виконання вищенаведених договорів з позивачем. Зазначені операції позивача не відображені у вищенаведених вироках.

Відсутність вищенаведених контрагентів за податковою адресою, їх ухилення від сплати податків та інші негаразди їх господарської діяльності жодним чином не свідчать про те, що позивач не отримував вищенаведених товарів та послуг або того, що зазначені контрагенти не могли виконати такі послуги чи надати товари власними або залученими силами.

Відповідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, господарські операції, що здійснені в натурі призводять до реальних змін майнового стану платників податків.

З урахуванням наявності реальних змін майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операцій висновки податкового органу щодо безтоварності вищенаведених господарських операцій є помилковими.

Однак, позивачем не було подано податкову декларацію та сплачено плату за оренду земельної ділянки комунальної форми власності за 2009 рік на загальну суму у 1027 гривень.

Зазначений факт позивач не оспорює (апеляційна скарга).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Підпунктом 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Абзацами «а» і «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 вищенаведеного Закону передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, будь-яких підстав для висновку про неправомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій за вищенаведене порушення не мається.

Окрім того, відповідачем було встановлено, що позивач, платіжним дорученням від 7 серпня 2007 року № 013, здійснив виплату 3202 гривень фізичній особі без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Зазначений факт жодним чином не спростований позивачем.

Таким чином, вищенаведене донарахування теж є правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повну необґрунтованість даного позову та відсутності підстав для його часткового задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" - задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 21.01.2010 р. № 0000012301/0, від 08.04.2010 р. № 0000012301/1, від 12.07.2010 р. № 0000012301/2, від 23.09.2010 р. № 0000012301/3; від 12.07.2010 р. № 00000352301/0, від 06.08.2010 р. № 00000352301/2, від 21.10.2010 р. № 00000352301/3 - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25 вересня 2015 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /М.П. Коваль/

/Л.П. Шеметенко/