Постанова № 51091259, 14.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 820/3585/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 820/3585/15

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати позивачу за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату позивачу з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, щомісячна премія);

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену заробітну плату позивачу за період роботи з 26 жовтня 2014 року по теперішній час компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру", яким внесено зміни до ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та на підставі яких позивач має право на нарахування та виплату посадового окладу у відповідності до зазначеної норми у більшому розмірі , ніж фактично ним отримано за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року. Зазначені зміни до законодавства набрали чинності 26.10.2014р., отже з цієї дати посадовий оклад працівника апарату суду повинен бути розрахований з урахуванням та на підставі норм ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про прокуратуру" . Позивач звертався до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області для здійснення перерахунку йому розміру посадового окладу за цей період у відповідності до діючих норм законодавства, але позивачу неправомірно відмовлено у перерахунку його заробітної плати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.15 року Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області залучено до участі у справі у якості третьої особи.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.15 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату позивачу з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову у вказаній частині та прийняти нову, якою в цій частині позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01 березня 2014 року працює в Комінтернівському районному суді м. Харкова на посаді заступника керівника апарату Комінтернівському районному суді м. Харкова, має 10 ранг державного службовця в межах 5 категорії посад державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки АА№034506, наказом ТУ ДСА України у Харківській області від 03.03.14р. №01-08/18, переліком змін до штатного розпису Комінтернівського районного суду м. Харкова з 01.03.14р. та штатним розписом на 2015 рік Комінтернівського районного суду м. Харкова.

У зв'язку з набранням чинності 26.10.2014 р. змін до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" позивач 23.03.15р. звернулась з заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області з проханням перерахувати їй розмір посадового окладу , починаючи з 26.10.14р.

Відповідачем листом від 23.03.15р. № 04-48/1037 надано відповідь, в якій повідомлено, що до внесення КМУ відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" немає підстав для перерахунку посадового окладу позивача.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні розрахунку заробітної плати позивача як працівника апарату суду відповідач, починаючи з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року повинен був враховувати положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII, яким внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а відмовляючи у перерахунку посадового окладу позивача за період з 01 січня 2015 року по 27 березня 2015 року, суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо вимоги позивача визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати позивачу за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату позивачу з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, щомісячна премія) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу", оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:

понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Водночас Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ ( надалі - Закон України 7 липня 2010 року № 2453-УІ ) визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання.

Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 № 1697-VII (далі - Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII) внесено зміни до частини першої статті 144 Закону Закон України 7 липня 2010 року № 2453-УІ шляхом її доповнення абзацом другим щодо встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів, а саме: розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII, Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечень збільшення видатків Державного бюджету України на оплату у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

На виконання положень статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453- УІ Державною судовою адміністрацією України листом від 10.11.2014 №11/5173/14 до Міністерства соціальної політики України були надані пропозиції з приводу внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо встановлення нових посадових окладів працівників апаратів судів.

У зв'язку з дорученням Прем'єр-міністра України від 15.01.2015 № 117/1/1-15 та дорученням Віце-Прем'єр-міністра України від 07.02.2015 № 117/60/1-15 до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік" Державною судовою адміністрацією України повторно були надані пропозиції щодо реалізації положень частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ із наданням схем нових посадових окладів працівників апаратів судів, що відображені у вигляді коефіцієнтів до посадового окладу, судді, виходячи із затверджених призначень на оплату праці місцевим та апеляційним судами у 2015 році.

Отже, до кінця бюджетного періоду, зміни до законодавства, зокрема, до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VI (далі - Закон від 16.01.2014 № 719-УІ) та до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) так і не були внесені.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 № 80-VIII (далі - Закон України від 28 грудня 2014 № 80-VIII) встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ застосовуються, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Отже, з 01.01.2015 Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-УІІІ безпосередньо закріплено можливість застосування положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 № 192-VIII (далі - Закон України від 12.02.2015 № 192-УІІІ) затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів». Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ. При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України від 12.02.2015 № 192-УІІІ Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України від 12.02.2015 № 192-УІІІ набрав чинності 28.03.2015.

Радою суддів України 15.03.2015 прийнято рішення № 15, яким доручено Державній судовій адміністрації звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності упорядкування умов оплати праці працівників апаратів судів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), зокрема, шляхом приведення положень названої постанови до норм Закону України від 12.02.2015 № 192- УІІІ.

У зв'язку з тим, що процес реформування у судовій сфері на даний час триває, і існує достатньо неузгоджених питань, Міністерством фінансів України з цього приводу направлено інформаційний лист від 11.03.2015 № 31-08020-08-2/8803 «Щодо видатків на 2015 рік». Реалізація змін до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453- УІ потребує додаткових видатків державного бюджету. Враховуючи, що вказані видатки не передбачені у державному бюджеті на 2015 рік, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 № 80-VIII було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.

Таким чином, заробітна плата працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), зокрема, Додатком 47 «схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів».

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 482 «Про Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» що у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.

На даний час Кабінетом Міністрів України відповідні зміни не прийняті.

Отже, діючим законодавством закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права немає.

Статтею 146 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ ( в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 № 108/95-ВР (далі - Закон України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР) встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно пункту 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Відповідно до статті 8 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011 року, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у т.ч. суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.

Тобто територіальне управління є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України, тому здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.

Таким чином, територіальне управління, як орган державної влади, у своїй діяльності керується в межах виключних повноважень, що закріплені у відповідних нормативно-правових актах.

Також на думку Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України (лист від 11.03.2015 № 31-08020-08-2/8803 «Щодо видатків на 2015 рік» та лист від 25.05.2015 № 10-9846/15 «Щодо оплати праці працівників апаратів судів»), підвищення посадових окладів працівникам апаратів судів має здійснюватися одночасно та на єдиних засадах із підвищенням посадових окладів працівникам державних органів та органів місцевого самоврядування з урахуванням фінансових можливостей бюджету.

Таким чином, з прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ, виникла неузгодженість норм права між Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ в новій редакції.

Але з прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 № 192-УІІІ, статтею 146 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього закону у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік, у порядку, встановленому бюджетним кодексом України. Звертаючись до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 № 80-VIII, а саме до пункту 9 Прикінцевих положень, яким встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ застосовуються в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних і фінансових ресурсів державного бюджету.

Отже, з 01.01.2015 Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 № 80-УІІІ безпосередньо закріплено можливість застосування положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що у відповідача немає юридично-обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Таким чином, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати позивачу за період з 01 січня 2015 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату позивачу з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, щомісячна премія) колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014р., який набрав законної сили 01.01.2015 року, установлено, що норми і положення частини першої статі 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, на законодавчому рівні, починаючи з 01.01.2015 році було закріплено певні обмеження у застосуванні положення частини першої статі 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Оскільки, починаючи з 01.01.2015 року на законодавчому рівні пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" закріплено обмеження щодо застосування статі 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 січня 2015 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зобов'язання відповідача зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) за період з 01 січня 2015 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату позивачу з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ТУ ДСА України у Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену заробітну плату позивачу за період роботи з 26 жовтня 2014 року по теперішній час компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати " від 19.10.2000 року № 2050-111 закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу.

Згідно ч.2 Порядку проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою КМ України від 21.02.2001 року №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Як встановлено вище, позивачу не було здійснено нарахування сум посадового окладу у розмірі, визначеному у ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (з урахуванням Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII ), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача в цій частині є передчасною, отже не підлягає задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 17.06.15 року в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 820/3585/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судова адміністрації в Харківській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 820/3585/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.

Повний текст постанови виготовлений 21.09.2015 р.