Ухвала суду № 51091086, 09.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Львів № 9104/163499/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Ліщинського А.М., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпро» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

12.06.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галпро» (надалі ТзОВ «Галпро») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000222301 від 20.02.2011 року та № 0000622301 від 15.05.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0000222301 від 20.02.2011 року та № 0000622301 від 15.05.2012 року.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.

Представник апелянта Токара В.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що первинними фінансово-господарськими документами наявними у матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарської операції та правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку із придбанням товарів.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в період з 10.01.2012 року по 30.01.2011 року податковий орган провів планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Галпро» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 742/23-1-35021857 від 06.02.2012 р. яким встановлено порушення:

- п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2697,00 грн. у тому числі за рахунок завищення за 4 квартал 2009 року в сумі 520,00 грн. та заниження за 1 квартал 2009 року в сумі 1601,00 грн. за 2 квартал 2009 року в сумі 55,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 1561,00 грн.;

- п.185.1 ст.185 п.188.1 ст.188 п.198.2 п.198.3 п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, п.7.2 пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4 пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено його заниження на суму 767 850,00 грн. у тому числі за рахунок : за квітень 2009 року в сумі 56,00 грн., травень 2009 року в сумі 26,00 грн., червень 2009 року в сумі 34,00 грн., серпень 2009 року в сумі 34,00 грн., жовтень 2009 року в сумі 363,00 грн., листопад 2009 року в сумі 12,00 грн., січень 2010 року в сумі 66,00 грн., лютий 2010 року в сумі 974,00 грн., березень 2010 року в сумі 2540,00 грн., травень 2010 року в сумі 44,00 грн., червень 2010 року в сумі 30 477,00 грн., липень 2010 року в сумі 29 713,00 грн., серпень 2010 року в сумі 50 938,00 грн., вересень 2010 року в сумі 43 530,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 73 870,00 грн., листопад 2010 року в сумі 27 287,00 грн., грудень 2010 року в сумі 127 016,00 грн., січень 2011 року в сумі 26 523,00 грн., квітень 2011 року в сумі -793,00 грн., травень 2011 року в сумі 89 305,00 грн., червень 2011 року в сумі 83 378,00 грн., липень 2011 року в сумі 24 715,00 грн., серпень 2011 року в сумі 21 501,00 грн., вересень 2011 року в сумі 101 687,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 20.02.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму - 910 668,50 грн. в т.ч. за основним платежем 767 850 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 142 818,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000622301 від 15.05.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 910 666,50 грн. в т.ч. за основним платежем 6 767 850 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 142 818,50 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем ТзОВ «Галпро» та контрагентами ПП «Галич Тур», ТзОВ «Торгсервіспостач», ТзОВ «Технотрейд-Плюс», ПП «Фірмою «Юкос», ТзОВ «Феропром-Центр», ТзОВ «Хелп Трейд», ТзОВ «Інова».

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин про те, чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбались товари а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Як видно з матеріалів справи позивач ТзОВ «Галпро» уклав ряд договорів на поставку товару від 04.05.2011 р. № 006; 04.06.2010 р. № 0406; 01.03.2010 р. № 02/03-10; 01.10.2009р. № 08/10-09; 03.02.2010 р. № 03/02-1; 17.08.2011 р. № 003; 01.07.2011 р. № 004 з контрагентами ПП «Галич Тур», ТзОВ «Торгсервіспостач», ТзОВ «Технотрейд-Плюс», ПП «Фірмою «Юкос», ТзОВ «Феропром-Центр», ТзОВ «Хелп Трейд», ТзОВ «Інова».

Відповідно до укладених договорів позивач придбав у контрагентів товар, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками за особовими рахунками позивача. (а.с. т.1 а.с. 62-84, т.1 а.с. 85-101, т.2 а.с. 91-92, т.1 а.с. 150-205, т.2 а.с. 1-54, т.1 а.с. 206-224, т.1 а.с. 225-243, т.1 а.с. 244-246, т.1 а.с. 247-250, т.2 а.с. 96-114, т.2 а.с. 94-95, т.3 а.с. 73-77, т.3 а.с. 83, т. 3 а.с. 78,84,88,90; т.2 а.с. 199-215, т. 3 а.с. 65, т.2 а.с. 179,216-250, т3. а.с. 1-8 ).

На час здійснення господарських операцій з позивачем суб'єкти господарювання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Контрагент ПП «Галич Тур» оголошено банкрутом 01.09.2010 р. в той час коли фінансово-господарська діяльність з позивачем здійснювалась на протязі 2009 р.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг, отримання товару та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року у справі за № 2а-1611/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: А.М. Ліщинський

З.М. Матковська