Ухвала суду № 51090974, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4801/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.15р. у справі №826/4801/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.09.14р. №0008972208 та 0008982208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «ПГ «Інтерпласт» та ТОВ «Фірма Балу ЛТД» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлено актами про неможливість проведення зустрічної звірки.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «ПГ «Інтерпласт» та ТОВ «Фірма Балу ЛТД» за період з 01.12.13р. по 31.05.14р., за результатами якої складено акт від 18.08.14р. №382/1-22-08-38567668.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.09.14р.:

№0008982208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 118 грн., в т.ч. основний платіж - 122 550 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 30 638 грн.;

№0008972208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 498 750 грн., в т.ч. основний платіж - 1 199 000 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 299 750 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 122 550 грн., в т.ч. по періодах: річна 2013 року у сумі 122 550 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 1 199 000 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2013 року у сумі 129 000 грн., травень 2014 року у сумі 1 070 000 грн.

Такий висновок ґрунтується на актах ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.05.14р. №497/26-54-22-03-07/36630664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПГ «Інтерпласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Відсон» за період з 01.12.13р. по 31.12.13р.» та від 14.08.14р. №919/26-54-22-02/34892188 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фірма Балу ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.14р. по 31.05.14р.», якими не підтверджено здійснення господарських операцій між контрагентами покупцями та постачальниками з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Також вказаними актами на встановлено місцезнаходження підприємств.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання робіт та послуг в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товарів, робіт (послуг), правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно - монтажні роботи, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Між позивачем та ТОВ «ПГ «Інтерпласт» було укладено ряд договорів:

від 09.09.13р. №09/ТМ-01, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектну роботу «Типові фундаменти ВЕУ», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умов цього договору;

від 01.10.13р. №10/ТМ-01, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектну роботу «Типовий проект відкритого розподільчого пристрою (ВРП) 110/35 кВ», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умов цього договору;

від 01.10.13р. №10/ТМ-02, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектну роботу «Типовий проект відкритого розподільчого пристрою (ВРП) 150 кВ», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умов цього договору;

від 01.10.13р. №10/ТМ-03, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектну роботу «Типовий проект відкритого розподільчого пристрою (ВРП) 330 кВ», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умов цього договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання - передавання робіт, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарсьвих операцій з придбання обумовлених робіт.

На підтвердження виконання умов договорів позивач також надав виконані ТОВ «ПГ «Інтерпласт» на його замовлення типові проекти, обумовлені договорами.

Оплата вартості робіт здійснювалась у безготівковій формі.

Також у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Фірма Балу ЛТД» були укладені наступні договори:

від 03.04.14р. №04/КП-14, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультативні послуги з питань проведення організаційно-підготовчих заходів щодо реалізації проекту будівництва теплових електричних станцій в контексті спорудження схеми зовнішнього електропостачання, підключення його до енергосистеми та подальшої роботи в умовах оптового ринку електроенергії України;

від 03.02.14р. №02/ПЗ-06, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати роботи з розробки програмного забезпечення «Блок «Котел-Турбіна», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умовах цього договору;

від 15.01.14р. №01/ПР-06, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектну роботу «АСУ ТП теплової електростанції потужністю до 20 МВт», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умовах цього договору;

від 05.03.14р. №03/ПР-15, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати передпроектну роботу «Техніко-економічне обґрунтування схем видачі потужності теплової електростанції потужністю до 20 МВт для виборчу району розташування ТЕС в Чернігівській області», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умовах цього договору.

На підтвердження виконання вказаних договорів матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання - передавання робіт, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених робіт.

На підтвердження виконання умов договору від 05.03.14р. №03/ПР-15 позивач надав виконані ТОВ «Фірма Балу ЛТД» на його замовлення Техніко-економічне обґрунтування схем видачі потужності теплової електростанції потужністю до 20 МВт для виборчу району розташування ТЕС в Чернігівській області.

Оплата вартості робіт та послуг здійснювалась у безготівковій формі.

З наявних у матеріалах справи письмових пояснень директорів ТОВ «Фірма Балу ЛТД» та ТОВ «ПГ «Інтерпласт», наданих суду першої інстанції (а/с 90 - 93, том 4) вбачається, що керівники цих підприємств підтверджують факт виконання зазначених договорів та вказують на достатню кількістю трудових та економічних ресурсів щодо виконання зобов'язань за цими договорами.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

ТОВ «Фірма Балу ЛТД» та ТОВ «ПГ «Інтерпласт» станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Доводи податкового органу про незнаходження підприємств за місцезнаходженням після виконання господарських операцій, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «Фірма Балу ЛТД» та ТОВ «ПГ «Інтерпласт» у здісненні господарських відносин, з огляду на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Податковим органом також не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Покликання податкового органу на вищевказані акти ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПГ «Інтерпласт» та ТОВ «Фірма Балу ЛТД» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.15р. у справі №826/4801/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.15р. у справі №826/4801/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 24.09.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.