Ухвала суду № 51090887, 21.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р. Справа № 876/4544/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.11.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №41440576 від 06.10.2014р. та скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №41440576 від 06.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій протиправними, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій по примусовому виконанню виконавчого документа. Крім цього зазначає, що державний виконавець надаючи в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання не з'ясував, яким чином боржник може самостійно виконати виконавчий документ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Павлишина Тараса Ігоровича від 06.10.2014р. ВП № 41440576 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20117,27 грн. та від 06.10.2014 р. ВП № 41440576 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 112,20 грн.

Заступник прокурора Львівської області постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом враховано посилання на те, що державним виконавцем в ході виконання виконавчого напису нотаріуса копії спірних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору відповідно до ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», а також копії постанов про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку для добровільного виконання не надсилались. Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно вжитих державним виконавцем заходів, пов'язаних із примусовим виконанням виконавчого документа. Разом з тим, такий висновок зроблено судом лише з урахуванням позиції та пояснень позивача, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, пояснення з даного приводу відповідача. Судом не витребувано з ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області матеріалів виконавчого провадження, у яких виносилися спірні постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, не досліджувалося належним чином питання, чим скеровувалися відповідачем вказані постанови відповідачу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірних постанов.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 10.01.2014р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Онишкевичем Р.І. на підставі виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р., виданого приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною про звернення стягнення на автомобіль легковий седан-В, марки ТОYОТА, модель АVENSIS 1.8, 2008 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить боржнику, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого 19.06.2008р. Львівським відділом реєстраційно- екзаменаційної роботи ДАІ, з метою задоволення вимог ПАТ»Фольксбанк» в розмірі, що становить загальну суму еквівалентну 24993,44 доларів США, що станом на 26.07.2011р. становить 199222,71 грн. та 1950,00 грн. плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№41440576. (а.с.7, 8)

Доказів надіслання позивачу та отримання ним такої постанови відповідачем суду не подано.

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області передано виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р. з Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Вказане виконавче провадження прийнято до виконання постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ юстиції у Львівській області Павлишина Т.І. від 28.04.2014р. (а.с.9)

Крім цього на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова, №466/584/14-ц від 06.02.2014р. державним виконавцем 13.05.2014р. винесено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні з ПАТ «Фольксбанк» на ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал». (а.с.10)

Згодом відповідачем винесено постанову №41440576 від 06.10.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 20117,27 грн. та постанову №41440576 від 06.10.2014р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 112,20 грн. у зв'язку із невиконанням постанови про відкриття виконавчого провадження в добровільному порядку (а.с.5,6)

06.10.2014р. на підставі заяви стягувача, яка надійшла на адресу відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 06.10.2014р., про повернення виконавчого документа в порядку п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві - виконавчого напису №1741 від 26.07.2011р. (а.с.11)

З матеріалами виконавчого провадження представник позивача ознайомився 21.11.2014р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія його заяви. (а.с.12)

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягає виконанню такий виконавчий документ як виконавчий напис нотаріуса.

Згідно з ч.1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 цієї ж статті визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає покликання апелянта викладені в апеляційній скарзі безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи встановлено, що позивача належним чином не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, що у свою чергу унеможливило у строки виконати вимоги державного виконавця. А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку скасовуючи оскаржувані постанови, оскільки у відповідності до ст.71 КАС України доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно акта державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій щодо вищезазначеного виконавчого провадження не можливо встановити які саме дії з примусового виконання виконавчого напису №1741 вчинено державним виконавцем. (а.с.6а)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі №813/8045/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний