Ухвала суду № 51090850, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/455/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Молнія" до Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Переяслав-Хмельницька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за період з 01 по 28 лютого 2014 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 423/22/10-17-22-01/05407746 від 05.09.2014 року, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України; встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 167 621,63 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0008282201 від 22.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 209 527, 03 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" за лютий 2014 року та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

21 лютого 2014 року між ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" (постачальником) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки № 2102-2014 (далі - договір поставки № 2102-2014) (а.с. 96-99).

Згідно з пп. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану наливну (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити вартість товару.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 даного договору поставка товару відбувається на підставі Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та в яких узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати та інші необхідні умови.

На виконання договору поставки ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" було продано позивачу товар, що підтверджується: податковою накладною від 28 лютого 2014 року № 15 на загальну суму 1 201 859 грн. 60 коп. (а.с. 74); видатковою накладною від 28 лютого 2014 року № 18 на загальну суму 1 201 859 грн. 60 коп. (а.с. 75); рахунком на оплату від 28 лютого 2014 року № 16 на загальну суму 1 201 859 грн. 60 коп. (а.с. 76); специфікацією від 21 лютого 2014 року № 1 (а.с. 137); посвідченням якості від 21 березня 2014 року № 15 (а.с. 93); листом ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" від 22 липня 2014 року № 22/07-2014 (а.с. 135); додатковою угодою від 25 липня 2014 року № 1 до специфікації № 1 (а.с. 138); актом узгодження остаточної ціни продажу партії товару, відвантаженого за видатковою накладною № 18 (а.с. 136); розрахунком від 25 липня 2014 року про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28 лютого 2014 року № 15 за договором від 21 лютого 2014 року № 2102-2014 (а.с. 140).

Перелічені документи було підписано посадовою особою ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за куплений у ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" товар підтверджується банківськими виписками (а.с. 149-163).

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому на виконання договору поставки № 2102-2014 між позивачем та ТОВ «Інарні» було укладено два договори.

Так, 21 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ «Інарні» було укладено договір комісії № 21022014 (далі - договір № 21022014) (а.с. 87-89).

Дана обставина підтверджується наданими позивачем до суду першої інстанції документами, а саме: додатком до договору від 21 лютого 2014 року № 1 (а.с. 90); актом прийому - передачі товарів від 6 березня 2014 року (а.с. 91); актом прийому - передачі товарів від 5 березня 2014 року (а.с. 92).

Оплата за послуги, надані позивачу ТОВ «Інарні», підтверджується банківською випискою від 12 серпня 2014 року, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" (а.с. 161).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Інарні» було укладено договір зберігання № 28/02/14-01 (далі - договір № 28/02/14-01) (а.с. 85).

Дана обставина підтверджується наданими позивачем до суду першої інстанції документами, а саме: актом здачі-приймання майна від 28 лютого 2014 року (а.с. 139); листом від 3 березня 2014 року (а.с. 134).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно з вимогами чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.