Ухвала суду № 51090726, 22.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року справа №805/1964/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д.,

при секретарі судового засідання Корадо А.А.,

за участі представника позивача Маліновської А.А.,

представника відповідача Уханова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 805/1964/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 23 грудня 2014 року № 0001722200/13379.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 30 липня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2014 року № 0001722200/13379, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» збільшено суму грошового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 96272 грн., у тому числі: за основним платежем - 64181 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32091 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки викладені і рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України. Відповідач також зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об*єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об*єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Перевіркою зроблено висновок, що неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Аннтей-В» з придбання товару у серпні 2014 року на суму ПДВ 64181 грн.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Відповідно до ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Аннтей-В» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08 грудня 2014 року № 657/22-0/37014600 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2014 року № 0001722200/13370, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96272 грн., у тому числі за основним платежем - 64181 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32091 грн. (т.1 а.с.8-23). 55572,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27786,00 гривень.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 57159,0 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 57159,0 грн.; включення до складу податкового кредиту за період серпень 2014 року податкової накладної складеної з порушенням вимог ст.. 201 Податкового кодексу України; порушення п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від*ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 7021,6 грн..

При здійсненні перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з придбання продукції виробничо-технічного призначення в серпні 2014 року у ПП «Аннтей-В».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підставі наведених правових норм податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та ПП «АННТЕЙ-В» 01.11.2013 року укладено договір поставки №242-ДУ /т.1 а.с.61-67/. На підтвердження його виконання позивачем надано наступні документи бухгалтерського обліку: специфікації до договору поставки від 01.11.2013р №242-ДУ (т.1 а.с.68-73); видаткові накладні від 11.08.2014 №№36-42, від 15.08.2014р. №133, від 18.08.2014р. №62, від 22.08.2014р. № 91, від 22.08.2014р №№92-93, від 18.08.2014р. №94 (т.1а.с.91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 114, 117, 120, 123, 126); рахунки від 11.08.2014 №№36-42, від 15.08.2014р. №133, від 18.08.2014р. № 62, від 22.08.2014р. № 91, від 22.08.2014р №№92-93, від 18.08.2014р. №94 (т.1 а.с.93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 116, 119, 122, 125, 128); податкові накладні 11.08.2014 №№36-42, від 15.08.2014р. №133, від 18.08.2014р. №62, від 22.08.2014р. № 91, від 22.08.2014р. №№92-93, від 18.08.2014р. №94 (т.1 а.с. 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 115, 118, 121, 124, 127); витягами з книг реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.129136); реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року (т.1 а.с.137-141); копіями платіжних доручень (т.1 а.с.142-162); товарно-транспортними накладними (а.с.163-169); залізничною накладною (т.1 а.с.170); копією карантинного сертифікату №75/07-018/ВК-099932 виданого 28.07.2014 року Державною ветеринарною службою України (т.1 а.с.171); відомостями бухгалтерського обліку за рахунком №631 (т.1 а.с.172-186); накладні вимоги на відпуск матеріалів з лісового складу, звіти фактичного використання нормованих ТМЦ, картки складського обліку матеріалів (т.1 а.с.187-233).

Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2014 року до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області подано додаток 8 заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (т.1 а.с.88-90).

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкової інспекції щодо відсутності документального підтвердження реальності здійснення операцій не відповідають дійсності, оскільки належне виконання сторонами договору підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка знаходиться в матеріалах справи.

Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, як на підставу відсутності факту реальності здійснення господарських операцій, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів або наявність помилок в транспортних документах про перевезення товару не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тобто ТТН є документом, який використовується для інших цілей, ніж для формування податкового кредиту. Податковий кодекс України також не містить вимог, які ставлять в залежність можливість формування податкового кредиту від наявності чи відсутності у платника ПДВ товарно-транспортних накладних на поставлений товар.

Вказана правова позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.02.2012 року по справі № 2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Роблячи висновок про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції і як наслідок відсутність настання реальних наслідків за останніми, податковий орган фактично робить висновок про наявність в діях позивача та його контрагентів певних правопорушень у сфері оподаткування, які повинні здійснюватись з умислом на ухилення від сплати податкових зобов'язань. Разом з тим відповідачем суду не доведено наявність якихось негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та вищезазначеним контрагентом, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір не був направлений на настання реальних наслідків, тобто фактично укладений з метою ухилення від сплати податків. Колегія суддів також зазначає, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст ухвали складений 23 вересня 2015 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі № 805/1964/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць