Постанова № 510850, 21.03.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

21.03.07 Справа№ 5/128-18/30А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Ковтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовом

Комунального підприємства (надалі КП) ”Бібрка-Сервіс”

до

Державної податкової служби (надалі ДПІ) у Перемишлянському районі Львівської області

про

спонукання до вчинення дій

з участю представників :

від позивача: [...]. –представник (довіреність за №01-76 від 01.02.2007 року);

від відповідача: [...] –головний державний податковий інспектор (довіреність за №1/10/10-010 від 09.01.2007 року),

В С Т А Н О В И В :

що КП „Бібка-Сервіс” звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області про зобов‘язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку на 2007 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не видає свідоцтво про сплату єдиного податку на 2007 рік.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та вважає, що у відповідності до положень ст.7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва”, дія цього Указу не поширюється на позивача. Окрім того, відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 23.06.2006 року за №352.

Представник відповідача в судовому засідання теж заперечив проти позову з наведених вище міркувань.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

КП „Бібка-Сервіс” звернулося до ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області із заявою про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Листом за №998/10 від 12.12.2006 року відповідач повідомив позивача, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб‘єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25%, дія Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” на КП „Бібка-Сервіс” не поширюється.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з того, що у відповідності до вимог ч.1 ст.2 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, дія цього Закону поширюється на суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності, у тому числі тих, що здійснюють діяльність у галузі сільського господарства.

Згідно ч.1 ст.11 цього ж Закону, для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Як передбачено ч.3 цієї статті, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

У відповідності до положень ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” від 28.06.1999 року за №746/99, з наступними змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Як вбачається з викладених норм запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не пов‘язується із формою власності та організаційно-правовою формою, а лише із статусом суб‘єкта малого підприємництва та його вільним вибором.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.7 згаданого Указу, дія цього Указу не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Таким чином, згідно даної норми дія цього Указу не поширюється на суб‘єктів підприємницької діяльності, які мають статутний фонд, і частки в цьому статутному фонді належать юридичним особам, які не є суб‘єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частинами 3 та 4 статті 63 ГК України передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Згідно ч.4 ст.57 ГК України, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

У відповідності до вимог ч.3 ст.62 ГК України, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити те, що у відповідності до вимог чинного законодавства не встановлено застережень щодо статутного фонду комунального підприємства, та зазначено, що статутний фонд унітарного підприємства (створене одним засновником) не поділяється на частки (паї).

Статутом Комунального підприємства „Бібка-Сервіс” не визначено розміру та порядку утворення статутного фонду, а відтак і розподілу на частки.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що КП „Бібрка-Сервіс” має статутний фонд, який поділений на частки, а тому, у органу державної податкової служби, були відсутні підстави для відмови позивачу у видачі свідоцтва про сплати єдиного податку на 2007 рік.

Посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України від 23.06.2006 року за №352, яким затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншими формами власності, судом до уваги не може братись до уваги оскільки таке узагальнююче роз‘яснення не є обов‘язковим до виконання, оскільки не нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому позов належить задоволити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, такі належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, з врахуванням п.3 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобов‘язати Державну податкову інспекцію в Перемишлянському районі Львівської області видати Комунальному підприємству „Бібрка-Сервіс” Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб‘єктом малого підприємництва-юридичною особою на 2007 рік.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства „Бібрка-Сервіс” (код ЄДРПОУ 32435508), що знаходиться за адресою Львівська область, Перемишлянський район, м.Бібрка, вул.Генерала Тарнавського, 22, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мартинюк В.Я.