Ухвала суду № 51066090, 21.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Собіни І.М., Хилевича С.В.,

секретар - Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АТ "Банк" Фінанси та Кредит" на ухвалу про забезпечення позову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення боргу за договором строкового банківського вкладу.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Кузнецовського міського суду від 05.05.2015 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково: накладено арешт на грошові кошти АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в межах суми позову - в розмірі 124999,14 грн.

В поданій на ухвалу апеляційній скарзі АТ "Банк" Фінанси та Кредит" вважає її незаконною і необґрунтованою. Зазначає, що відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку. Вказує, що сума боргу не є співмірною із застосованим судом заходом забезпечення позову, накладення арешту на кошти або майно відповідача, перешкоджає його нормальній господарській діяльності та обмежує можливість банку користуватись та розпоряджатись власним майном. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення боргу за договорами строкових банківських вкладів у сумі 6203,34 доларів США та 131,85 Євро, що включає нараховані проценти, проценти у зв'язку з користуванням чужими коштами та три відсотки річних.

28.04.2015 р. позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 132725,41 грн. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що станом на 13.01.2015 р. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгував їй 5779,26 доларів США та 122,28 Євро (коштів, що розміщені на банківських строкових вкладах), що еквівалентно 132725,41 грн., відповідно до курсів, встановлених

_________________

Головуючий суддя 1 інстанції: Демчина Т.Ю.

Провадження № 22-ц787/1815/2015 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

НБУ станом на 27.04.2015 року. Зазначає, що на даний час установа відповідача являється неплатоспроможною, що свідчить про наявність багатьох виконавчих проваджень, у яких відповідач є боржником. Вказані обставини свідчать про існування загрози можливого невиконання судового рішення, а накладення арешту прискорить виконання рішення суду, уможливить його виконання..

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, єдиними підставами для забезпечення позову, в тому числі для накладення арешту на грошові кошти відповідача, є обґрунтоване припущення щодо неможливості або утруднення виконання судового рішення в подальшому.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» №9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Частиною 3 вказаного Закону забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Колегією суддів встановлено, що місцевим судом вищенаведених вимог закону враховано не було. В оскаржуваній ухвалі не зазначено обставин щодо необхідності застосувати заходи забезпечення позову та мотивів, у зв'язку з якими місцевий суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Доводи, наведені у заяві ОСОБА_1 від 28.04.2015р. щодо необхідності забезпечення її позову, як і висновок суду щодо існування реальної загрози утруднення виконання рішення суду у зв'язку з неповерненням банком позивачу депозитних коштів, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, а свідчить лише про наявність між сторонами спору з цього приводу.

У зв'язку з викладеним, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у сумі 132725 грн. 41 коп. - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу АТ "Банк "Фінанси та Кредит" - задовольнити.

Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 132725 грн. 41 коп., які належать Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді :