Рішення № 51061518, 16.09.2015, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1171/15-ц

16 вересня 2015 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуюча суддя - Грипіч Л. А.

при секретарі - Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю в житловому будинку та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю в житловому будинку .

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що має у власності будинок за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку також зареєстровані її колишній чоловік ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 відповідачі по справі. Оскільки відповідачі тривалий час в будинку не проживають, в неї виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, що порушує таким чином її права як власника будинку.

Пославшись на зазначені обставини та норми цивільного законодавства, а саме ст.391 та ст.405 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом.

Відповідач ОСОБА_2 подав в суд зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом вселення. Вказує, що проживав у спірному будинок АДРЕСА_1 на правах членів сім'ї.

Ухвалою суду від 09 червня 2015 року вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження із первісним позовом.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Гречко В.В. позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечував, вказавши, що ОСОБА_2 тривалий час в будинку не проживає, позивач по первісному позову є власником спірного будинку і відповідно до норм ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.

Представник відповідача адвокат Грозік І.І. позов не визнав, вказуючи на те, що даний спір відноситься до категорії житлових спорів і регулюються спеціальними нормами Житлового кодексу, а тому припинення сімейних стосунків не є підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_2 права користування приміщенням будинку та підтримав вимоги за зустрічним позовом покликаючись на те, що вони є законними та підлягають до задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справ.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов підлягає до задоволення повністю.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.12.2008 року №21400072. Дана обставина не оспорювалась в судовому засіданні.

У спірному будинку, зареєстровані відповідачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач просила захистити її права як власника будинку шляхом визнання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особами, що втратили право користування цим житлом.

Суд рахує, що вимога позивача, щодо визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, є обґрунтованою.

Відповідно до довідки виконкому Деражненської сільської ради від 14.05.2015 року №997 відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проте з січня 2012 року не проживає за даною адресою.

Згідно ст.405 ЦК України при відсутності члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік, він втрачає право на користування цим житлом та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Що ж до вимоги позивача, щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, то суд рахує її необгрунтованою.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 в період з 19 жовтня 2006 року по 06 квітня 2015 року. Від подружнього життя сторони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач по первісному позову та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 проживав у спірному будинку як член сім'ї власника і набув права користуватися спірним житлом відповідно до ст.64 ЖК України.

Оскільки, об'єкт власності - жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами Житлового кодексу і до спірних правовідносин застосовуються спеціальні правові норми житлового законодавства.

Так, згідно частини 1 статті 156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 405 ЦК України. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безвідплатне користування житлом до цих стосунків застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.

Згідно зі ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користуватися займаним приміщенням.

Підстави і порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування житлом визначені в статті 157 ЖК України, якою встановлено, що члени сім'ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2 з моменту одруження до розлучення постійно проживав в спірному будинку, як член сім'ї власника і за її згодою, порушення ним умов проживання у будинку і користування ним, передбачених статтею 116 ЖК України, судом не встановлено, і на цих підставах позов не заявлений.

Посилання представника відповідача по зустрічному позову ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_2 тривалий час в будинку не проживає, не знайшло свого підтвердження , оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не має можливості проживати у спірному будинку після розлучення внаслідок неправомірної поведінки позивача по первісному позову, яка перешкоджає йому в користуванні будинком.

Дана обставина підтверджена показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даних в судовому засіданні, які показали, що ОСОБА_2 проживав у спірному будинку до березня 2015 року, після розлучення колишня дружина не допускає його до будинку .

Суд не приймає до уваги довідку виконкому Деражненської сільської ради від 12.05.2015 року №961, як доказ по справі, оскільки відомості зазначені в ній спростовані показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 повідомленими в судовому засіданні.

Суд рахує, що позивач не навела переконливих доводів на обґрунтування обставин, які б стали підставою для визнання її колишнього чоловіка - відповідача по справі таким, що втратив право користування житлом, а за наявності підстав, передбачених статтею 116 ЖК України або статтею 162 ЖК України, позивач не позбавлений можливості захистити свої права.

Посилання позивача в позові на те, що вона є власником будинку, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном, саме по собі не може бути підставою для припиння права відповідача на корстування житлом, який там правомірно проживав, оскільки його право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у користуванні ним інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом, що передбачено ч. 3 ст. 9 ЖК України .

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№8863/06) 2.12.2010, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Згідно даного рішення у контексті Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких проживають на законних підставах або які були у законному порядку встановлені, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є самою крайньою формою втручання у права на житло.

Суд вважає, що задоволення первісного позову в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, порушить його права на житло, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст.47,48 Конституції України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по зустрічному позову своїми неправомірними діями створює перешкоди позивачу в користуванні жилим приміщенням, що є підставою для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення позивача в спірний будинок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,59,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.9,64,116,157,162 ЖК України, ст.405 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю в житловому будинку - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні позову в частині визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, таким що втратив право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом вселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення в нього.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Л. А. Грипіч