Рішення № 51054714, 17.09.2015, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1491/15-ц

Провадження № 2/545/910/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Перепадченко Я.В.,

з участю адвоката Курило В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавської обласної ради, Департаменту охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації про визнання контракту незаконним та його скасування, скасування розпорядження та наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 28.05.2015 року звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання контракту незаконним та його скасування, скасування розпорядження та наказу про звільнення, посилаючись на те, що наказом від 21.09.1995 року № 92-К § 3 Управління охорони здоров»я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів, 21.09.1995 року вона була призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру медико - соціальної експертизи.

Розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 21.05.2015 року № 97 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» її - головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, звільнено з займаної посади відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року у зв»язку з закінченням терміну дії трудового контракту. На виконання вище зазначеного розпорядження, Департаментом охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації було видано наказ 21.05.2015 року № 40-к, яким її звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року.

Про зазначене розпорядження та наказ вона дізналася 27.05.2015 року.

Ознайомившись з причиною звільнення ( п. 2 ст. 36 КЗпП України ) вона дізналася, що контракт, який був нею підписаний під примусом, був в дії.

23.05.2012 року під примусом нею було укладено трудовий контракт між нею та Полтавською обласною радою. Відповідно до контракту вона була призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, строком на три роки. З приводу підписання контракту вона неодноразово зверталася до Департаменту охорони здоров»я та до обласної ради, щодо незаконності укладання між нею та обласною радою трудового контракту.

Вважає, що даний контракт є незаконним та укладеним в порушення вимог ст. 43, 58, 92 Конституції України; ст. 21 КЗпП України, з огляду.на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем.

Ч. 3 ст. 21 КЗпПУ встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна ), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов»язано виникнєння, зміна чи припинення трудових правовідносин.

Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним рішенням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України ( справа про тумачення терміну «законодавство» ) від 09.07.1998 року справа № 17/81 - 97, було визначено, що виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

Тим більше, контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Так, в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року справа № 17/81 - 97 ( справа про тлумачення терміну «законодавство» ) зазначено, що термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, а також, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Відповідно до п. 1 та 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов»язки громадянина, а також, засади регулювання праці і зайнятості.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ( п. 1, 6 ) ст. 92 Конституції України сфера застосування контракту як особливої форми трудового договору може визначатися виключно законами України.

Згідно ч. 4, 6 ст. 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» від 19.11.1992 року № 2801-XII ( редакція Закону № N 2801-XII станом на 13.01.2012 року на час укладання контракту ( 23.05.2012 р. ) експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров»я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України затверджено «Положення про медико - соціальну експертизу» від 03.12.2009 р. N 1317.

Відповідно до п. 4 «Положення…» медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри ( бюро ), що належать до закладів охорони здоров»я три Міністерстві охорони здоров»я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров»я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр ( бюро ) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров»я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров»я обласної ( міської ) держадміністрації.

Призначення на посаду головного лікаря Центра МСЕ здійснюється на підставі наказу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

При призначенні її на посаду головного лікаря Полтавського обласного ІІентру МСЕ Управлінням охорони здоров»я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів ( в подальшому - Департамент охорони здоров»я Полтавскої обласної державної

адміністрації ) був виданий відповідний наказ від 21.09.1995 року № 92-К. Зазначений наказ ( від 21.09.1995р. № 92-К ) не втратив чинність і є дійсним, оскільки розпорядження ( наказу ) про його скасування не було видано.

Отже, законодавством, яким керується в своїй діяльності медико - соціальна експертиза, не було передбачено укладання контракту з головним лікарем обласного Центру медико - соціальної експертизи.

Укладення контракту у випадку, не передбаченому законом, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04. 02.1994 року № 393З-XII.

Також, 01.01.2012 року набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до «Основ законодавства України про охорону здоров»я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 07.07.2011 року № 3611-VI.

Цим Законом ст. 16 «Основ законодавства України про охорону здоров»я….» від 19.11.1992 року № 2801-XII викладена у новій редакції : «керівники державних, комунальних закладів охорони здоров»я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту» ( ч. 9 ст. 16 ).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, недопустимо застосування контрактної форми трудового договору до керівників комунальних закладів охорони здоров»я, які працюють на підставі укладених з ними до 01.01.2012 року трудових договорів ( прийнята на досаду головного лікаря Полтавського обласного Центру МСЕ наказом Управління охорони здоров»я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів № 92 - К від 21.09.1995р. ).

Це підтверджує й роз»яснення Конституційного Суду України від 01.08.2013 року № 22-14-17/1749, де зазначено : «укладання трудових договорів у формі контракту є обов»язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров»я з 1 січня 2012 року, і не поширюються на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

Враховуючи положення ст. 58 Конституції України, ст. 4, 21, 24 КЗпП України, відповідно до яких за загальним правилом не допускається надання нормативно-правовим актам зворотної сили у часі та враховуючи, що трудові відносини сторін були врегульовані трудовим договором під час його укладення ( 21.09.1995р. ), який набрав законної сили з 21.09.1995р., дії відповідача щодо укладання контракту з внесенням ним у чинний контракт змін щодо істотних умов праці без погодження значених змін з працівником та з наданням цьому контракту зворотної дії не можна визнати обґрунтованим та таким, що узгоджується з нормами статей 21, 24, 51 КЗпП України.

Також, після укладання контракту, уповноваженим органом не було видано розпорядження або наказ про її призначення на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру МСЕ за строковим трудовим договором ( укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, що передбачено ч. 3 ст. 24 КЗпП України на час виникнення правовідносин ).

У зв»язку з не виданням розпорядження або наказу про призначення її на посаду, після підписання контракту вона вважала, що трудовий договір з нею і надалі є безстроковим у відповідності до наказу від 21.09.1995 року № 92-К.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпПУ строковий трудовий договір укладається у виипадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий контракт, укладений у випадках, не передбачених відповідними законами, може бути визнаний таким, що погіршує становище працівника порівняно із законодавством України про працю ( ст. 9 КЗпП України ), а отже - недійсним.

За п. 2 ст. 36 КЗпП України припинення трудового договору у зв»язку із закінченням його строку можливе лише в тому випадку, коли його укладання відповідало нормам закону.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Нормою ч. 1 ст. 110 ЦПК України визначено, що позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред»являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Прохала визнати контракт з головним лікарем Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, який було укладено між Полтавською обласною радою та нею - ОСОБА_2, від 23.05.2012 року - незаконним. Скасувати контракт з головним лікарем Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи, що є у спільній власності територіальних громад сіл; селищ і міст області, який було укладено між Полтавською обласною радою та нею - ОСОБА_2 від 23.05.2012 року, як такий, що є незаконним.

Скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи» № 97 від 21.05.2015 року, яким її - ОСОБА_2, головного лікаря Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи, було звільнено з займаної посади відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року у зв»язку з закінченням терміну дії трудового контракту.

Скасувати наказ Департаменту охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації № 40 - к від 21.05.2015 року, яким її - ОСОБА_2, було звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи відповідно до пункту 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року. Поновити її на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи.

На виконання ухвали суду від 29.05.2015 року про залишення позову без руху та усунення недоліків позову ( а. с. 26 ) позивачка 11.06.2015 року уточнила свої вимоги ( а. с. 28 - 29 ) та надала відповідні докази ( а. с. 30 - 31 ).

В судовому засіданні позивачка та її адвокат ( а. с. 38 - 39 ) остаточно уточнили вимоги по позову, відповідно до яких ухвалами суду від 17.09.2015 року за їх письмовими клопотаннями позовні вимоги про : визнання контракту з головним лікарем Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст області, який було укладено між Полтавською обласною радою та нею - ОСОБА_2, від 23.05.2012 року - незаконним та скасуваня контракту з головним лікарем Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи, що є у спільній власності територіальних громад сіл; селищ і міст області, який було укладено між Полтавською обласною радою та нею - ОСОБА_2 від 23.05.2012 року, як такий, що є незаконним - залишено без розгляду ( а. с. 123, 127, 128, 129 ). А також, згідно письмового клопотання про виправлення описки в позовній заяві ( а. с. 122 ) вказали, що дату дізнання нею про розпорядження та наказ, якими звільнили її з займаної посади необхідно вважати замісить 27.05.2015 року - 28.05.2015 року, так як при складенні позовної заяви була допущена описка в написанні цієї дати.

Решту вимог підтримали, надавши суду можливі докази на їх підтвердження. Пояснили, що вона була звільнена з посади головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕ 22.05.2015 року під час її перебування на лікарняних листках, які вона своєчасно надала в установу та які їй були оплачені належним чином. Після чого, після виходу з лікарняного листа на роботу - з 26.05.2015 року продовжувала виконувати свої посадові обов»зки як головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи саме на підставі наказів Полтавської ОДА Департаменту охорони здоров»я від 07.05.2015 року № 514-В про відрядження, від 20.05.2015 року № 706-В про виділення автотранспорту та згідно робочого графіку виїзних засідань МСЕК Полтавського обласного центру МСЕ на 2015 рік, посвідчення про відрядження № 42 від 26.05.2015 року та підписувала відповідний протокол до дати ознайомлення з документами про її звільнення. Її виходу на роботу ніхто із відповідачів не перешкоджав. Підтримала довідку про доходи, де зазначено її середньоденну заробітну плату у сумі 405,96 грн. та наданий нею письмово розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 15 488 грн., але механізму такого розрахунку пояснити не змогла. Крім цього, звернула увагу суду з метою взяття до уваги, додавши відповідну відповідь на ім»я в. о. головного лікаря обласного Центру МСЕ - Паламарчука Д.В. з Прокуратури Полтавської області, на той факт, що у кримінальному провадженні № 42015170000000153 від

18.04.2015 року, по якому здійснюється СУ УМВС України в Полтавській області досудове розслідування за ознаками ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, вона не є підозрюваною або обвинуваченою, тому вона не відсторонялася від посади - голови обласної МСЕК № 1. Також, для відому надала суду наказ Департаменту охорони здоров»я Полтавської ОДА № 106-К від 11.09.2015 року про скасування п. 2, 3 наказу від 28.05.2015 року № 48-К як здійснення щодо її особи подальших неправомірних дій з боку відповідачів ( а. с. 126 ). На уточнення суду відмовилася від письмового клопотання про виклик свідків у справі ( а. с. 64 - 65 ), оскільки воно стосувалося вимог, які судом залишені без розгляду за її заявами.

Решта сторін у справі в засідання повторно не з»явилися, хоча заздалегідь повідомлялися належним чином, про що у справі маються докази у вигляді поштових повідомлень. А саме, представник відповідача - Полтавської обласної ради з невідомих суду причин, хоча заздалегідь повідомлявся належним чином, про що є докази в матеріалах справи у вигляді поштових повідомлень ( а. с. 76, 91, 99, 111, 119 ).

Представник відповідача - Департаменту охорони здоров»я Полтавської ОДА, надавши суду заперечення на позов з додатком до нього, де прохали відмовити в позові та розгляд справи проводити без участі їх представника ( а. с. 40, 84 - 90 ), при цьому в подальшому повідомлялися належним чином про день та час розгляду справи заздалегідь, про що є докази в матеріалах справи у вигляді поштових повідомлень ( а. с. 77, 92, 100, 110, 121 ).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Полтавського обласного центру МСЕК, надавши суду письмові пояснення, де вимоги підтримали, позов прохали задовольнити в повному обсязі ( а. с. 66 - 68 ), потім надали заяву про розгляд справи на розсуд суду та у відсутності їх представника ( а. с. 81 ), та які в подальшому повідомлялися належним чином про день та час розгляду справи, про що у справі маються докази у вигляді поштових повідомлень ( а. с. 98, 112, 120 ). Тому, суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з»явившихся, належно повідомлених сторін, за наявності від них відповідних заяв на підставі наявних матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивачка згідно наказу від 21.09.1995 року № 92-К § 3 Управління охорони здоров»я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 21.09.1995 року була призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру медико - соціальної експертизи. Розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 21.05.2015 року № 97 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» її звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року у зв»язку з закінченням терміну дії трудового контракту.

На виконання вказаного розпорядження, Департаментом охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації було видано наказ 21.05.2015 року № 40-к, яким її звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року. Про вказані наказ та розпорядження вона дізналася згідно дати ознайомлення з ними за її підписом - 28.05.2015 року зазначеним власноручно, саме пропрацювавши після виходу з лікарняного листка фактично після видання наказу та розпорядження про її звільнення декілька днів ( а. с. 7 - 23, 122 ). Згідно листків непрацездатності, які завірені належним чином : серії АГЦ № 183900 виданого 21 квітня 2015 року, який є продовженням листка непрацездатності виданого при стаціонарному лікуванні та серії АГЧ № 094299 виданого 25 квітня 2015 року, який є продовженням листка № 183900, то вона знаходилась на лікуванні в період з 14.04.2015 року по 25.05.2015 року включно, із них з 14.04.2015 року по 21.04.2015 року на стаціонарному лікуванні через оперативне втручання ( а. с. 50, 51 ). Вказані листки непрацездатності нею були своєчасно подані до установи, де вона працювала - Полтавського обласного центру МСЕ, заповнені уповноваженою особою та оплачені належним чином. До роботи щодо займаної посади - головного лікаря Полтавського обласного Центру медико - соціальної експертизи позивачка стала з 26.05.2015 року та продовжила виконання своїх посадових обов»язків саме на підставі наказів відповідача - Полтавської ОДА Департаменту охорони здоров»я від 07.05.2015 року № 514-В про відрядження, від 20.05.2015 року № 706-В про виділення автотранспорту та згідно

робочого графіку виїзних засідань МСЕК Полтавського обласного центру МСЕ на 2015 рік, посвідчення про відрядження № 42 від 26.05.2015 року та підписувала відповідний протокол № 2 від 27.05.2015 року спільного засідання ЛЛК поліклінічного відділення Лубенської КЦМЛ, Лубенської міжрайМСЕК та МСЕК № 1 м. Полтави, де виступала як голова МСЕК № 1 в присутності інших лікарів згідно списку у кількості 25 осіб ( а. с. 41 - 49 ). Будь-яких заперечень або не згоди, інших перешкоджань з цього приводу відповідачами на її адресу висловлено та здійснено не було, аж до її ознайомлення з наказом та розпорядженням про її звільнення згідно власноручного підпису - 28.05.2015 року, які мала намір оскаржувати та їх оскаржує. Згідно довідки про доходи, оформленої належним чином, відповідно до займаної посади - головного лікаря Полтавського обласного Центру МСЕ її середньоденна заробітна плата становить 405,96 грн. ( а. с. 31 ). Згідно відповіді з Прокуратури Полтавської області на ім»я в. о. головного лікаря обласного Центру МСЕ - Паламарчука Д.В., то у кримінальному провадженні № 42015170000000153 від 18.04.2015 року, по якому здійснюється СУ УМВС України в Полтавській області досудове розслідування за ознаками ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, вона не є підозрюваною або обвинуваченою, тому вона не відсторонялася від посади - голови обласної МСЕК № 1 ( а. с. 125 ).

Суд, заслухавши з»явившихся сторін, дослідивши докази, якими обгрунтовується позов, вважає, що уточнені позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню по суті, оскільки як було встановлено, що позивачка була звільнена з займаної посади в період тимчасової непрацездатності та після виходу на роботу після закінчення терміну лікування продовжувала працювати та виконувати свої посадові обов»язки саме на підставі відповідних розпоряджень відповідачів, які ними не було скасовано одночасно з виданням наказу та розпорядження про її звільнення, щодо такого фактичного продовження праці позивачки жоден із відповідачів не мав заперечень та не предприйняв будь-яких відповідних активних дій з цього приводу в рамках діючого законодавства, а також, що позивачкою надано суду не вірний розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року включно, так як, в розрахунку допущено помилки по періоду вимушеного прогулу, кількості робочих днів у даному періоді, а тому як наслідок і по сумі до стягнення, виходячи з наступного.

Різновидом строкових трудових договорів є контракт. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору встановлюються угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України, його можна застосовувати лише у випадках, прямо передбачених законами України. Контракт укладається у письмовій формі ( п. 3 ст. 24 КЗпП ) і підписується роботодавцем і працівником. Контракт оформляють у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін, він набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами і зазначеної в тексті контракту. Контракт слугує підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого в контракті. Відповідно до постановиПленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9, власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом ( наприклад, керівники підприємств ). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України. Разом з цим законодавство не встановлює обов»язку роботодавця попереджувати працівника про майбутнє звільнення у зв»язку із закінченням строку договору. Але, якщо після закінчення строку договору трудові відносини фактично тривають ( тобто працівник виходить на роботу, а роботодавець його до неї допускає) і жодна зі сторін не вимагає припинення цих відносин, дія даного договору відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є : закінчення строку ( пункти 2 і 3 статті 23 ), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП Україи, якщо після закінчення строку трудового договору ( пункти 2 і 3 статті 23 ) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Судом також не встановлено випадків порушення позивачкою умов контракту відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Тому, із зазначеної підстави позивачка була звільнена незаконно, без врахування та дотримання вимог положення даного закону, що тягне за собою поновлення прав працівника, а враховуючи наведені обставини, то наказ і розпорядження підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави ….. працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу …., але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивачки відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов»язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Випадків встановлених ст. 61 ЦПК України по даній справі судом не встановлено.

Позивачка довела обґрунтованість своїх уточнених вимог та надані нею докази, на які суд послався у рішенні відповідають вимогам ст. 57 - 59 ЦПК України.

Що стосується розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачки, то його необхідно розраховувати за період часу згідно поданих документів по день розгляду справи по суті, а саме : з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року включно. При цьому, судом при розрахунку береться довідка про доходи позивачки саме її праці на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕ, оформленої належним чином, згідно якої її середньоденна заробітна плата складає 405,96 грн. ( а. с. 31 ), а не довідка про доходи на посаді лікаря-терапевта ( а. с. 63 ), яка в даному випадку не стосується предмету розгляду справи. За вказаний період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року був 81 робочий день за виключенням вихідних та святкових днів. А саме : за травень 2015 року з 23.05. по 31.05. - 5 робочих днів, за червень 2015 року з 01.06. по 30.09. - 20 робочих днів, за липень 2015 року з 01.07. по 31.07. - 23 робочих дня, за серпень 2015 року з 01.08. по 31.08. - 20 робочих днів, за вересень 2015 року до моменту розгляду позову з 01.09. по 17.09. - 13 робочих днів. Всього за період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року : 5+20+23+20+13= 81 робочих днів. 81 ( кількість робочих днів ) х 405,96 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати на посаді головного лікаря ) = 32 882,76 грн.( сума, яка підлягає стягненню як заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року включно.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід Держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому, з відповідачів на користь Держави необхідно стягнути судовий збір у відповідній ставці згідно вимог Закону в рівних частках з кожного.

Керуючись ст. 27, 31, 88, 208, 214, 215, 218, 294, 367 ч. 1 п. 2, 4 ЦПК України, ст. 233, 36 ч. 1 п. 2, 39 - 1, 40 ч. 3, 235 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги - задовольнити.

Скасувати розпорядження голови Полтавської обласної ради «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» № 97 від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв»зку з закінченням терміну дії трудового контракту ( п. 2 ст. 36 КЗпП України ).

Скасувати наказ Департаменту охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації № 40 - к від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв»зку з закінченням терміну дії трудового контракту ( п. 2 ст. 36 КЗпП України ).

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року.

Стягнути з Полтавської обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року включно за 81 робочий день у сумі 32 882,76 гривень.

Стягнути з Департаменту охорони здоров»я Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної ради на користь Держави у рівних частках з кожного судовий збір у загальній сумі 487,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітку за 1 місяць та в частині поновлення на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко