Постанова № 51054710, 17.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2299/15-п Номер провадження 33/786/180/15Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

Категорія: ст.472 МК України

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області Костенко В.Г.,

з участю:

представника Полтавської митниці ДФС України Ковальова О.М.,

правопорушника ОСОБА_3,

захисника Шейка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Шейка Р.В,. в інтересах порушника ОСОБА_3, на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтава від 14 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з вищою освітою, незаміжня, агент з митного оформлення ФОП «ОСОБА_5», несудима,

визнана винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості не задекларованих товарів, тобто 4889 грн. 20 коп. з конфіскацією цих товарів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавської митниці ДФС України витрати за зберігання товарів в сумі 2675 грн. 14 коп.

Згідно постанови судді, ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні правопорушення за таких обставин.

27 квітня 2015 року в місці прибуття автотранспорту ЗМК ПФ «КМ» (м. Полтава, вул. Половка, 64-д) агент з митного оформлення ФОП «ОСОБА_5» ОСОБА_3, на підставі договору-доручення від 15 квітня 2015 року №32 між ТОВ "Регеді" (Замовник) та ФОП «ОСОБА_5» (Виконавець) на надання послуг на брокерсько-митне обслуговування, задекларувала товар, що був у використанні (одяг, взуття, текстильні вироби) фактурною вартістю 24503,38 USD, вагою 52590 кг, який переміщувався у вантажному автомобілі з державним реєстраційним номером НОМЕР_1/НОМЕР_2 на підставі попередньої митної декларація №806000000/2015/901301 від 24 квітня 2015 року, CMR № 209263 та рахунку-фактури (інвойс) № 424510 від 21 квітня цього ж року.

При цьому агент з митного оформлення ФОП «ОСОБА_5» ОСОБА_3 подала до оформлення митну декларацію №806020002/2015/003902, в якій не зазначила про наявність в цьому вантажі незадекларованого товару, який підлягає обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, а саме: штани (нові) - 20 штук; футболки (нові) - 5 штук; сукні (нові) - 3 штуки; скатертина (нова) - 1 штука; жіноча майка (нова) - 1 штука; жіночі штани (нові) - 1 штука; светр (новий) - 1 штука; куртка (нова) - 1 штука; шкіряні костюми (б/у) - 2 штуки; шкіряні куртки (б/у) - 3 штуки; памперси - 14 упаковок; жіночі сумки (б/у) - 43 штуки; господарські сумки (б/у) - 20 штук; сумки дитячі (б/у) - 10 штук; дитячі іграшки (б/у) - 53 штуки.

Загальна вартість незадекларованого товару, який зберігався на складі Полтавської митниці ДФС України (м. Полтава, вул. Пролетарська, 28), становить 4889 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Шейко Р.В. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. При цьому, не оспорюючи фактичних обставин виявлення незадекларованого товару і його вартості, зазначає, що ОСОБА_3 провела декларування та митне оформлення товарів у відповідності з наданими Замовником товаросупровідними документами, на підставі договору та без порушення законодавства. Також, на думку адвоката, відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, оскільки відповідальність за ст.472 МК України можлива лише за наявності прямого умислу, який в діях ОСОБА_3 відсутній.

Інші учасники процесу постанову не оскаржили.

Вислухавши пояснення ОСОБА_3 та її захисника на підтримання апеляційної скарги, думку представника Полтавської митниці ДФС України про законність судового рішення, дослідивши матеріали справи, вважаю що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на зібраних в установленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах, а фактичні обставини виявлення незадекларованого товару і його вартість не оспорюються в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги захисника не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно диспозиції ст.472 МК України, передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Як вбачається з матеріалів справи і ніким не оспорююється той факт, що декларування товару, який знаходився у вантажному автомобілі з державними реєстраційним номером НОМЕР_1/НОМЕР_2 здійснювала агент з митного оформлення ФОП «ОСОБА_5» ОСОБА_3

У відповідності до п.1 ч.1 ст.266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Приписами ст.257 МК України визначена процедура декларування.

Так, згідно з ч.1 цієї статті, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 ст.257 цього Кодексу передбачено внесення декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення, відомостей, у тому числі, про товари: найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар.

Пунктом 3.8 Розділу 3 Додатку II Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, який набрав чинності для України 30 червня 2011 року, встановлено, що саме декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено правопорушником в засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 не вчинила жодних дій для перевірки відповідності товарів їх опису, зазначеному у товаросупровідних документах.

Хоча декларант, у відповідності до ч.2 ст.266 МК України, перед подачею митної декларації має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Доводи ОСОБА_3 про незручності такої перевірки через велику кількість товару та відсутність у неї відповідних коштів суперечать, крім наведених вимог закону, також і п.3.2 Договору-доручення №32 від 15 квітня 2015 року на надання послуг на брокерсько-митне обслуговування (а.с.14-15). Згідно з яким, при необхідності ідентифікаційного огляду, з метою визначення відомостей про товари та інші предмети, які дають змогу зробити висновок про країну походження їх, класифікацію згідно з УКТЗЕД, кількісні та якісні характеристики, а також однозначно ідентифікувати їх тощо, Замовник зобов'язується надати Виконавцю доступ до вантажу, оплатити митні збори у визначеному порядку.

Про створення на митному посту «Лтава» необхідних умов для перевірки товару підтвердив в судовому засіданні і представник Полтавської митниці. Не заперечувала наявність таких можливостей і ОСОБА_3

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_3 не вчинила жодних дій для перевірки товару, щодо якого вона здійснювала митне оформлення, хоча мала на це право і відповідні можливості, не задекларувала ряд товарів, що зобов'язана була зробити, суддя прийшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_3 вимог Митного кодексу.

Не відповідають приписам закону і доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 3 червня 2005 року «Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил», дії особи можуть бути визнані недекларуванням товарів, транспортних засобів тільки в тому разі, коли особа не мала намірів приховати товар від митного контролю.

Тобто, суб'єктивна сторона даного правопорушення (ст.472 МК України) характеризується відсутністю прямого умислу.

Згідно ст.11 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як правильно встановив суддя, ОСОБА_3 не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Оскільки правопорушення, передбачене ст.472 МК України може бути вчинене лише з необережності, відсутність у ОСОБА_3 прямого умислу, про що наголошує захисник в апеляційній скарзі, не може бути підставою для закриття провадження.

Враховуючи наведене, суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Адміністративне стягнення накладене в межах, установлених МК України, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Тому підстав для скасування судового рішення не вбачається .

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Шейка Руслана Володимировича в інтересах громадянки ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Полтава від 14 серпня 2015 року щодо ОСОБА_3, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Костенко В.Г.