Вирок № 51028082, 03.06.2015, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/28/15

381/6001/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Бутенка В.О., при секретарі судового засідання Литвиненко М.В., за участі прокурора Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області Коваль Л.М., обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката Луценка В.М., потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014110310001094 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Велика Снітинка Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого водієм ТОВ «Таурус» зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

02 серпня 2014 року, близько 09 години 30 хвилин, в світлу пору доби, водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним легковим автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, рухаючись по вулиці Щербакова в місті Фастів Київської області в напрямку центра міста, в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5 та 2.3 «б» Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (надалі - Правила дорожнього руху України) неухильно не виконав вимоги Правил дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, був неуважний, маючи можливість об'єктивно виявити пішохода ОСОБА_7, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, що позначений горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України («зебра») зліва направо, відносно напрямку руху його автомобіля, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу ОСОБА_7, та в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до реанімаційного відділення Фастівської центральної районної лікарні Київської області, де того ж дня, 02 серпня 2014 року, померла.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7.

Допитаний в судовому засiданнi обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні, визнав частково та пояснив, що 02 серпня 2014 року близько 09 години 10 хвилин він керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 виїхав з села Велика Снітинка, що в Фастівському районі, Київської області та їхали в місто Фастів. Автомобіль рухався зі швидкістю близько 60 км/год. По напрямку свого руху автомобіля попереду на лівому узбіччі зупинився автобус «ПАЗ», світло-сірого кольору з якого вийшла жінка та обійшовши автобус ззаду почала переходити дорогу в напрямку проїзної частини, він відразу застосував екстрене гальмування, однак жінка рухалась дуже швидко і не вистачило часу для того, щоб повністю зупинити автомобіль. В результаті чого відбулося зіткнення автомобіля з жінкою яка вдарилася правим боком в область правого крила бампера, в результаті чого відлетіла від автомобіля на кілька метрів. Після того як відбулося зіткнення ОСОБА_2 відпустив гальма та автомобіль зупинився своїм ходом без його допомоги. Він одразу вибіг з автомобіля та підбіг до жінки що лежали в цей момент на дорозі, та була непритомна, викликав по мобільному телефону міліцію та швидку допомогу та повідомив про те, що сталось. В якийсь момент жінка прийшла до тями та намагалась підвестить, але в цей час приїхала швидка допомога та забрала жінку, а ОСОБА_2 залишився на місці ДТП чекати працівників міліції. Пізніше їздив до чоловіка та сина загиблої жінки, попросив пробачення та надав матеріальну допомогу на поховання.

Як при цьому уточнював обвинувачений, коли він приблизно зі швидкістю 60 кілометрів за годину рухався по вул. Тітова у місті Фастові то жодного знаку, що вказує на нерегульований пішохідний перехід на даній ділянці дороги був відсутній. Даний факт унеможливлював його як водія, завчасно зреагувати та зменшити швидкість руху автомобіля перед нерегульованим пішохідним переходом. Водночас, жінка що вийшла в той момент з автобуса, обійшовши його ззаду почала швидко рухатись в напрямку протилежного боку, тому він фізично не міг помітити її тим паче зупинити автомобіль.

Як при цьому наголошував обвинувачений, він частково вважає себе винним у даній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки переконаний, що ним не було порушено пункт 18.1 Правил дорожнього руху України.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчинені порушення правил безпеки дорожнього руху та послідовну захисну версію, його вина у даному злочині за викладених вище обставин підтверджується крім власне його показів, в яких не заперечуються обставини з фактичного боку (місце, час та всі обставини самої ДТП), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

У відповідності до показань потерпілого ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_7, він 02.08.2014 року близько 11 год. 00 хв. повертаючись з роботи додому вийшов поблизу магазину, що розташований по вул. Тітова, 2 в м. Фастові та побачив, що неподалік від магазину сталося ДТП. Коли прийшов додому, батько йому повідомив, що їхня мати ще вранці поїхала в місто та досі не повернулась. Тоді ОСОБА_4 пішов до того місця де сталося ДТП де працівники міліції повідомили йому, що збили невідому жінку яку швидка медична допомога забрала в лікарню. Вже по приїзду в лікарню дізнався, що в вищевказаному ДТП загинула саме його матір.

Як при цьому додав потерпілий, після ДТП в лікарню відразу приїхав ОСОБА_2 зі своїм батьком, які в подальшому допомогли матеріально з похованням та щиро вибачились в тому що сталося.

Свідок ОСОБА_8 є дружиною ОСОБА_2 показала, що в 2014 році, влітку вона з чоловіком їхала на автомобілі і її чоловік ОСОБА_2 збив в м. Фастові жінку.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 02.08.2014 року перебуваючи в автосалоні власного автомобіля на відстані 15-20 метрів бачив, як жінка переходила пішохідний перехід, в цей час зі сторони Кургана Слави в сторону міста на швидкості близько 70 км/год їхав автомобіль, який наїхав на жінку, яка не дійшла до бордюра близько 1 метра. Свідок показав, що жінка йшла повільно, однак коли побачила автомобіль, то прискорила крок. Видимість була гарна і якби водій був уважним, то не здійснив би наїзд на пішохода. При цьому свідок стверджує, що пішохідна смуга була.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що працював на маршруті Фастів - В.Снітинка, влітку 2014 року зупинився на зупинці по вул. Щербакова, висадивши пасажирів, коли проїхав далі, подивившись в заднє дзеркало побачив, як «підлетіли помідори». Свідок показав, що жінка, яку збив ОСОБА_2 не виходила із-за автобуса через те, що коли трапилася подія, автобус під його керуванням від'їхав метрів 150 від того місця де висадив жінку.

Свідок ОСОБА_13 показав, що самої події наїзду на жінку в серпні 2014 року він не бачив. Бачив лише жінку, яка лежала на землі ногами до тротуару. Намагався їй допомогти. Продавці магазину викликали карету швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_14 показав, що 02 серпня 2014 року перебував по вул. Тітова, 2 в м. Фастові та допомагав занести до карети швидкої допомоги потерпілу ОСОБА_7 Момент на їзду не бачив.

Факт смерті ОСОБА_7 підтверджується відповідним свідоцтвом від 04.08.2014 року( а.к.п.45).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 168 від 14 листопада 2014 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травма грудної клітки з переломами ребер справа, крововиливом в праву плевральну порожнину (біля 200 мл); закритої хребтово- спинно-мозкової травми з переломом 8- го грудного хребця з ушкодженням між хребцевого диску і зв'язок; закрита травма живота з розривом брижі тонкого кишківника; закритий перелом правої малогомілкової кістки; рани, множинні садна і синці на голові, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках та подряпини на правій верхній кінцівці. Також окрім зазначених ушкоджень виявлено сліди медичних маніпуляцій: операції лапаротомії, ушивання розриву брижі тонкого кишківника; дослідження черевної порожнини «шарячим катетером» (клінічно); хірургічної обробки ран. Виявлені ушкодження являють собою поєднану травму тіла, що виникла в результаті дії тупих предметів, а подряпини - предметів з гострим краєм, враховуючи їх множинність, локалізацію і морфологічні особливості - могла виникнути при автомобільній травмі (зіткнення пішохода з автомобілем), протягом доби до настання смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_7 настала в результаті поєднаної травми тіла з переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів і розвитку шоку. Враховуючи локалізацію ушкоджень на тілі ОСОБА_7, а також їх морфологічні особливості, найбільш вірогідно, що під час первинного контакту з травмуючим предметом вона була обернена до нього задньоправою поверхнею тіла. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_7 спиртів не виявлено. (а.к.п.101-104).

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортних пригод» №470 від 21.11.2014 року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «ЗАЗ 110307» повинен був керуватися вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху (а.к.п.130-132).

Висновки зазначеної експертизи є науково обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і не викликають будь-яких сумнівів в їх правильності.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків).

Згідно п.п."б" п.2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідно до п.18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 1.5, п.2.3 п.п. "б", п.12.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху призвело до дорожньо-транспортної пригоди та мало наслідки у вигляді спричинення смерті потерпій ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_7

Вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 злочин характеризується необережною формою вини у виді злочинної самовпевненості.

Мотив та мета вчинення ОСОБА_2 даного злочину відсутні, оскільки даний злочин є необережним.

Вказаний злочин, який вчинив ОСОБА_2 є закінченим, оскільки його діями повністю реалізована об'єктивна сторона цього злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху та настали суспільно-небезпечні наслідки - смерть ОСОБА_7

Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому є його щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, надання медичної допомоги у спосіб виклику швидкої медичної допомоги. Також, обвинувачений в судовому засіданні під час виступу в судових дебатах вину визнав.

Відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Аналіз даних про особистість обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на те, що, він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (а.к.п. 165,166), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.к.п. 169, 170), до кримінальної відповідальності раніше не притягувався (а.к.п.164), одружений та має на утриманні малолітню дитину (а.к.п. 167,168).

На підставі вказаних даних про особистість обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст.65 КК України, суд дійшов висновку, що його слід засудити за ч.2 ст.286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли смерть потерпілої ОСОБА_7 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, але вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, в судових дебатах вину визнав, зважаючи на наявність декількох пом'якшуючих обставин, на думку потерпілого, який зазначив, що залишає питання про обрання міри покарання на розсуд суду, суд дійшов висновку, що виправлення та запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства. Тому суд, відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому основного покарання, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 у частині відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що під такою шкодою слід розуміти втрати виключно немайнового характеру, а тому, враховуючи глибину фізичних і моральних страждань потерпілого, які він зазнав у зв'язку з втратою близької людини, тяжкість вимушених змін у його житті, але враховуючи характер дій обвинуваченого, його ставлення до потерпілого одразу після злочину (відразу після ДТП поїхав до лікарні, проявив співчуття, обвинувачений надав матеріальну допомогу на ліки та поховання) позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди хоча і підлягають задоволенню, але має бути зменшений їх розмір.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін та думку прокурора, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст.ст. 16, 23, 1167, 1168, 1192,1193, ЦК України, вважає за необхідне позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково, а саме: відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200000 грн. В іншій частині позову належить відмовити у задоволенні у зв'язку із його необґрунтованістю.

На підставі п.3 ч.1 ст. 118, ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. ч. 3 ст. 349, ст.ст.368, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст.75 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 Кримінального кодексу України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Іспитовий строк, встановлений обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з дня проголошення вироку - з 03 червня 2015 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 - особисте зобов'язання - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у справі - автомобіль «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.к.п. 99) - повернути його законному володільцеві.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В решті цивільного позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 вартість проведених експертиз:

судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №468 від 19.11.2014 року в сумі 393 грн. 12 коп. (а.к.п.108), судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» № 469 від 20.11.2014 року в сумі 393 грн. 12 коп. (а.к.п.116), судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортних пригод» №470 від 21.11.2014 року в сумі 491 грн. 04 коп. (а.к.п. 130) - всього 1277 грн., 64 коп.

Витрати на залучення експерта підлягаюь стягненню на користь держави (розрахунковий рахунок НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі міста Києва, код 37975298).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя В.О.Бутенко