Рішення № 51020821, 22.09.2015, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/993/15-ц

Провадження № 2/355/440/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленко К.В.

з участю секретаря Старенької С.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину будинку,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з зазначеним позовом звернувся позивач свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 на правах спільної часткової власності володіють будинком АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 281 від 21.09.1994 року, згідно з записом в погосподарській книзі Гостролуцької сільської ради народних депутатів за N° 355. Даний будинок був успадкований ними після смерті матері. В подальшому належній відповідачці 1/2 частині будинку було залишено № 9, а належній позивачу 1/2 частині будинку було присвоєно № 9-А, крім того без врахування порядку користування частинами будинку було проведено поділ земельної ділянки. При поділі земельної ділянки сталось так, що будинок та погріб розташовані на земельній ділянці, яка була виділена позивачці в користування, а на земельній ділянці, якою користувалась відповідачка був розташований недобудований сарай. В подальшому відповідачка знесла сарай, а на його місті, без відповідного рішення на будівництво, побудувала новий будинок. Таким чином на даний час існує два господарства під одним номером - 1/2 частина будинку, розташована за адресою вулиця АДРЕСА_1 та побудований відповідачкою новий будинок за адресою АДРЕСА_1.

20.11.2004 року в частині будинку № 9-А, яка була виділена в користування відповідачці, та мала адресу АДРЕСА_1 сталась пожежа. В наслідок пожежі була знищена кухня, стіна між приміщенням 1-2 та кухнею, а також частина даху які належать відповідачці. Зазначена обставина підтверджується довідкою начальника Баришівського РВ ГУ МНС в Київській області № 84 від 18.04.2005 року.

Позивач не може зареєструвати право власності на свою 1/2 частину будинку оскільки за даними реєстраційної служби вона є власником лише 1/2 частини, а не всього будинку АДРЕСА_1. Позивач не змогла дійти згоди з відповідачем в спірному питанні оформлення власності, а тому зважаючи на те, що відповідач має на праві власності новозбудований житловий будинок, зареєстрований 7.12.2013 року реєстраційною службою Баришівського районного управління юстиції Київської області, а також забезпечена житлом в м. Києві просить суд постановити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 14009 гривень вартості нерухомого майна. Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явилась, її представник ОСОБА_1 заявлений позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково. Відповідач згодна на отримання грошової компенсації, проте не згодна з сумою в яку оцінено майно та просить додати також компенсацію за погреб та збудовану нею веранду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що її права порушені через відмову реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області проте жодного доказу в підтвердження порушень суду не надала.

Як зазначалось вище відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, погоджуючись на грошову компенсацію за вилучене майно, не погодилась з оцінкою запропонованою позивачем.

Відповідно до положень викладених в Постанові Пленуму ВС України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Звертаючись до суду та вносячи кошти на депозитний рахунок суду, позивач посилався на вартість майна визначену спеціалістом БТІ в технічному паспорті на будинок, що не є дійсною вартістю майна.

Судом неодноразово роз'яснялось сторонам їх право на проведення відповідної експертизи, проте жодна з сторін не скористалась своїми диспозиційними правами, та клопотань про призначення експертизи для визначення дійсної вартості майна до суду не надходило.

Таким чином позивач не надав суду належних доказів, а тому заявлений позов не підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись , ст.3,10,15,60,80,213-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину будинку відмовити.

Кошти внесені позивачем ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителькою АДРЕСА_1, зареєстрованою АДРЕСА_2. в сумі 14009 гривень, на депозитний рахунок Баришівського районного суду Київської області згідно квитанцій № 11758218-1 від 13.07.2015 року та №12389269-1 від 8.09.2015 року, після набрання рішенням законної сили, повернути позивачу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду К. В. Коваленко