Постанова № 51020607, 10.01.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/8278/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3І.), звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення №0001541701/67466 від 10 серпня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10 серпня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001541701/67466 за платежем: податок на додану вартість на суму 3212 грн. 00 коп., з них за основним платежем 3 211,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

Позивач з податковим повідомленням-рішенням не погоджується та вважає, що воно прийнято незаконно та підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Податкове повідомлення-рішення №0001161701/55893 прийнято на підставі акту перевірки №4779/17-1016/2891810847/93 від 24.06.2011 року, в якому зроблено висновки про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 року на 3 211 грн. 00 коп.

На думку ДПІ м. Суми за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова господарські операції між позивачем та контрагентом - постачальником TOB «Технобудальянс» здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та мають ознаки нікчемності. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими та зазначає, ОСОБА_3 в січні 2011 року було проведено господарські операції з TOB «Технобудальянс». Зазначена господарська операція була належним чином оформлена документами первинного обліку, які відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають всі обов'язкові реквізити. В подальшому отримані матеріали використані у господарській діяльності. У відповідності з вимогами до статті 198 розділу V Податкового кодексу України сума податку на додану вартість зазначена в податкових накладних була включена до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив в задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

В ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено завищення формування податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 3211.00 грн. по контрагенту ТОВ «Технобудальянс».

Згідно надісланого до ДПІ в м. Суми листа від 30.03.2011 року №1659/7/23-314 з ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про проведену документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Технобудальянс» з питань дотримання вимог податковою валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, встановлено що господарські операції між СПД-ФО ОСОБА_3 та контрагентом - постачальником TOB «Технобудальянс» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, а отже мають ознаки нікчемності.

Відповідач вважає, що дані, наведені позивачем в декларації за січень 2011 року про податок на додану вартість про обсяги придбання, податковий кредит - не є дійсними.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в м. Суми на підставі наказу № 3449 від 24.06.2011 року була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Технобудальянс» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки №4779/17-1016/2891810847/93 від 24.06.2011 року. (далі акт перевірки, а.с.19-21).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Суми було винесено податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року № 0001161701/55893 на загальну суму 4013,75 грн. (основний платіж-3211,00 грн., штрафні санкції - 802,75 грн.)

Позивачка з зазначеним податковим повідомленням рішенням не погодилась та подала скаргу до ДПА в Сумській області. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією в Сумській області було винесено рішення про часткове задоволення скарги платника податків, в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 801,75 грн. В звязку з чим, ДПІ в м. Суми було прийнято нове податкове повідомлення - рішення № 0001541701/67466 від 10.08.2011 року, яким донараховано 3212,0 грн. (3211,0 грн. основного платежу, 1 грн. штрафних санкцій).

В акті перевірки податковим органом було зроблено висновки про завищення СПД ОСОБА_3 податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 3211,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Технобудальянс», так як правочини між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Техбудальянс» на думку податкового органу є нікчемними.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий товар за накладними №501101 від 05 січня 2011 року на суму 15 056 грн. 51 коп. (а.с.25), в тому числі ПДВ 2 509 грн. 42 коп. та №801101 від 08.01.2011 року на суму 4 209 грн. 34 коп. (а.с. 23), в тому числі ПДВ 701 грн. 56 коп., розрахунки проведені в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок TOB «Технобудальянс» (а.с. 22).

Як зазначила в позовній заяві позивачка, товар від TOB «Технобудальянс» з м. Харкова в м. Суми доставлявся на власному автомобілі Мерседес Спринтер, право керування яким має позивачка - ОСОБА_3 та її чоловік, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія на право керування транспортним засобом, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в якому застрахованими особами, що мають право керувати транспортним засобом, є ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 (а.с. 27).

Суд зазначає, що що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні) щодо операцій купівлі продажу товарів між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції. Також, відповідно до статті 201 розділу V Податкового кодексу України TOB «Технобудальянс» видало позивачу податкові накладні №501101 від 05.01.2011 року та №801101 від 08.01.2011 року (а.с. 24,26).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Технобудальянс» були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена СПД ОСОБА_3 до складу податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується матеріалами справи), що доводить реальність здійснених операції. Також позивачем було фактично отримано придбані товари про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на одну з основних підстав висновку про нікчемність угод між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Технобудальянс» посилається на довідку ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.03.2011р. № 437/23-304/37190526 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Технобудальянс» в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 по 31.01.2011» (а.с. 43-47), в якій зазначено: «Враховуючи те, що у TOB «Технобудальянс» відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та дані проведеного аналізу постачальників згідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди за період мають ознаки нікчемності».

З цього питання суд зазначає, що як вбачається з вказаної довідки перевірки, ТОВ «Технобудальянс» було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та за січень 2011року. Висновок про відсутність у ТОВ «Технобудальянс» основних засобів податковим органом зроблено на підставі додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, що суд вважає безпідставним, оскільки вказаний додаток відображає лише суму нарахованих підприємством амортизаційних відрахувань та суму витрат на поліпшення основних фондів, що на думку суду не свідчить про відсутність у платника основних фондів.

При цьому, суд зауважує, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, виходячи з наявних в справі доказів судом встановлено, що оскаржений правочин був направлений на настання реальних наслідків, товари були отримані позивачем, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, та в подальшому були використаний позивачем в основній діяльності, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемність правочинів між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Технобудальянс» ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Отже, суд доходить висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Технобудальянс» та донарахованих в звязку з цим податкових зобовязань.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001541701/67466 від 10 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартітсь в сумі 3211,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 01,00 грн. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 16 січня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек