Ухвала суду № 51018374, 23.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2850/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2104/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б.Б.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів,- за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом мотивуючи тим, що 17.02.2015 року уклав Договір-заяву №300131/10640/370-14 про банківський строковий вклад «Пенсійний» та 25.022014 року додаткову угоду на загальну суму вкладу 5000 Євро з виплатою 9,10 % річних терміном на 370 днів. Незважаючи на взяті на себе зобов'язання, після спливу строку розміщення вкладу на вимогу позивача банк не повернув суму вкладу та нараховані згідно договору проценти. В зв'язку з цим, позивач просив стягнути з ПАТ Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_2 5000 Євро суми внеску та 602,90 Євро процентів за фактичну кількість днів користування внеском.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.07.2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» суму банківського вкладу за договором та 602,90 Євро суму процентів за фактичну кількість днів користування внеском. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням вимог чинного законодавства представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подав апеляційну скаргу.

Вказував, що всупереч п.2 ч.1 ст.169 та ч.1 ст.224 ЦПК України за відсутності представника відповідача, від якого не надійшла заява про розгляд справи без його участі, суд ухвалив рішення в загальному порядку, а не заочне рішення.

Відповідач вказував, що незаконним є рішення зокрема в частині стягнення відсотків за фактичну кількість днів користування кредитом. Так, нарахування процентів за договором по закінченню строку вкладу не передбачений умовами договору. Позивач відповідно до п.7 договору мав право продовжити строк розміщення вкладу, у такому випадку б виникло нове зобов'язання щодо нарахування та виплати процентів. Отже суд, самостійно, всупереч умов договору по закінченню строку вкладу визначив процентну ставку за користування коштами, не обґрунтував її розмір та підставу виникнення такого зобов'язання у банку.

Зазначив, що в силу зовнішніх фінансово-економічних факторів, незалежних від банку, був позбавлений можливості виконати такі у повній мірі у даний період на вимогу позивача.

За наведених доводів представник банку просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Представник апелянта в судове засідання не прибув хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід розглянути по наявних у справі доказах.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення грошових коштів, яке виникло в зв'язку з письмовим договором банківського вкладу між сторонами.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до змісту ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Судом встановлено, що 17.02.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено Договір-заяву №300131/10640/370-14 про банківський строковий вклад «Пенсійний» строком до 22.02.2015 року під 9,1 % річних в розмірі 2000 Євро. 25.02.2014 року між сторонами укладено Додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до умов якої позивач здійснив поповнення Вкладу на 3000 Євро і відповідно сума вкладу на депозитному рахунку становила 5000 Євро.

Відповідно до умов п.6 Договору банк зобов'язується повернути повністю вклад та нараховані проценти в строки визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з вимогою про повернення йому депозитного вкладу зі спливом встановленого договором строку, що підтверджується заявою від 18.03.2015 року, яку банк не виконав.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку про порушення зобов'язання та стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» як основного вкладу в розмірі 5000 Євро, так і нарахованих з 17.02.2014 по 20.06.2015 року (час подачі позову) процентів в сумі 602,90 Євро.

Що стосується посилань представника банку на незаконність стягнення відсотків поза межами дії договору банківського вкладу, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.(Постанова ВСУ від 28.01.2015 року 6-247цс14).

Розрахунок позивачем відсотків (5000Євро Х 9,1% Х483 днів користування вкладом : 365 днів у році) відповідачем не спростований, а тому вказана сума обґрунтовано стягнута в рахунок погашення заборгованості по договору.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - відхилити

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

І.О. Максюта

В.Д. Фединяк