Ухвала суду № 51018200, 17.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10392/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1993/2015

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апелянта Дем'яніва П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2015 року відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

На дану ухвалу відділ ДВС Івано-Франківського МУЮ подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування. На думку апелянта, ухвала є незаконною. Суд не дав належної оцінки обставинам, викладеним у поданні державного виконавця, які підтверджують те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що згідно законодавства є підставою для обмеження останнього у праві виїзду за межі України. Також зазначає, що повістки про виклик до суду апелянт не отримував, а тому суд помилково вказав в ухвалі про те, що державний виконавець в судове засідання не з'явився. З наведених підстав просив ухвалу суду скасувати та задовольнити подання державного виконавця.

В засіданні апеляційного суду представник відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Боржник ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Права та обов'язки державного виконавця передбачено ст.11 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 18 частини 3 цієї ж статті закріплено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи зі змісту даної норми права, тимчасове обмеження у праві виїзду боржника застосовується судом у випадку встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Зважаючи на те, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається негайно тільки з участю державного виконавця, та враховуючи положення статей 10, 60 ЦПК України, саме на державного виконавця покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Судом встановлено, що з 05.06.2014р. на виконанні у ВДВС Івано-Франківського МУЮ перебуває виконавчий лист № 344/12735/2013 від 10.04.2014р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 188872 грн., 800 грн. вартості проведених експертних досліджень та 1776 грн. судових витрат.

Державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, зроблено запити в реєструючі органи.

Подання державного виконавця мотивовано тим, що наявність в ОСОБА_3 невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по вказаному вище виконавчому листу.

Суд вірно встановив, що надані державним виконавцем документи свідчать про факт наявності зобов'язання, однак не про факт ухилення останнього від виконання рішення суду, оскільки у матеріалах відсутні докази вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення даної постанови боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це передбачено ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», а також направлення відповідних вимог держаного виконавця на адресу боржника.

Встановивши дані обставини, суд правильно вважав, що державним виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, не надано доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, враховуючи, що надані державним виконавцем документи не підтверджують факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Ухвалу судом постановлено з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Г.П. Мелінишин