Рішення № 51009356, 23.09.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9091/15-ц

Провадження № 2/344/3657/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Устинській Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_3, 1984 р.н., уродженця і жителя АДРЕСА_1, місце праці невідоме, аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, Позивач зазначила, що не заперечує проти часткового задоволення судом її позову та визначення розміру аліментів у розмірі 1000,00 грн. на користь дитини.

Як зазначила Позивач, Відповідач офіційно не працює, однак станом на даний час перебуває за межами України у Франції, де працює та отримує дохід, розмір якого їй невідомий.

Представник Відповідача в судовому засіданні, враховуючи остаточні заперечення, визнала позов в частині вимог щодо стягнення аліментів в розмірі 1000 грн., однак зауважила, що Відповідач виявив готовність сплачувати такі кошти виключно на рахунок, відкритий на ім'я доньки, а не на користь матері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що Відповідач регулярно передає кошти та інші речі на утримання доньки, однак дані кошти та речі знаходяться в матері Відповідача.

Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, свідка в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2013 року, яке набрало законної сили 11 грудня 2013 року (а.с. 4-6).

За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 23 липня 2009 року).

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Як зазначила в судовому засіданні Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітня дитина перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, участі у її утриманні та вихованні не приймає.

Представник Відповідача в судовому засіданні пояснила суду, що Відповідач регулярно передає через своїх батьків кошти та речі для дитини, однак дитина їх не забирає. Вказану обставину в судовому засіданні підтвердив також свідок ОСОБА_5

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, визначених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі визначено статтею 184 СК України.

Так, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи визнання Відповідачем позову в частині суми аліментів в 1000,00 грн. із зауваженням про перерахування таких коштів виключно на рахунок дитини, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на її особистий рахунок, відкритий у встановленому законом порядку, в твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. до досягнення донькою повноліття з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення нею повноліття, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дитини, а також відповідає обов'язку батька на утримання дитини.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з Позивачем, відвідує різноманітні гуртки та курси, підтвердження чого містяться в матеріалах справи. Судом також враховується вік дитини у 15 років та властиві для даного віку додаткові потреби та витрати. Судом також враховано факт перебування на утриманні Відповідача двох непрацездатних батьків, які мають проблеми зі здоров'ям. В той же час, Судом встановлено, що Відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

При цьому, на думку Суду, той факт, що Відповідач офіційно не працевлаштований, не звільняє його від обов'язку утримувати дитину, оскільки чинне законодавство не обумовлює право дитини на утримання з боку батьків фактом їх офіційного працевлаштування.

Визначений Позивачем розмір аліментів у 1000,00 грн., за висновком Суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров'я та матеріального становища дитини а також з точки зору стану здоров'я, матеріального становища та сімейних обставин Відповідача.

Стосовно порядку та способу оплати аліментів на утримання дитини Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 32 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») визначено обсяг неповної цивільної дієздатності фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Так, крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право, зокрема, самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) (пункти 1,4 частини 1 статті 32 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 32 ЦК України неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Враховуючи вищевикладене, а також позицію Позивача та Відповідача в даній справі, згідно якої вони не заперечували проти внесення Відповідачем суми аліментів на утримання дитини на рахунок дитини, відкритий у встановленому чинним законодавством порядку, Суд дійшов висновку про те, що стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини на її особистий рахунок не суперечить чинному законодавству України та відповідає виключно інтересам дитини.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково: стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, офіційно непрацюючого, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на її особистий рахунок, відкритий у встановленому законом порядку, у розмірі 1000,00 грн. до досягнення донькою повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 25 червня 2015 року (з часу звернення з позовом до суду).

На підставі ч.2 ст. 179, ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст. 32 ЦК України, керуючись ст.ст. 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, офіційно непрацюючого, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на її особистий рахунок, відкритий у встановленому законом порядку, у розмірі 1000,00 грн. до досягнення донькою повноліття.

3. Стягнення аліментів розпочати з 25 червня 2015 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, офіційно непрацюючого, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 162 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.