Постанова № 51005414, 02.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2015 р. Справа № 814/105/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13», м. Первомайськ

до відповідача: Первомайської об»єднаної державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 03.11.2014 року № НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13» (надалі - позивач) звернулося до Первомайської об»єднаної державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 03.11.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 155 750, 00 грн. (103 833, 00 грн. основний платіж, 51 917 грн. штрафна (фінансова санкція).

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, отже, є не законними та їх слід скасувати. Позивач подав всі первинні документи, які підтверджують факт отримання товарів (послуг), а, відповідач, в супереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача вимогам законодавства.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та просив у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи. Які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Первомайською об»єднаною державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13» з питань перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Будконсалтсервіс» за період лютий, березень 2014 року, з ТОВ «Мегабудкомпані 2014» за період липень 2014 року та з ТОВ «Альдебуд» за період квітень 2014 року.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п.198.6).

Згідно зі ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин (контрагентів), які постачають товари (послуги) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності субєкта господарювання, який виконав зобовязання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Позивач зареєстрований як юридична особа та є платником податків

ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку субєкта господарювання, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 22.10.2014 року за № 3250/22/19292502 (надалі - акт), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13» занижено суму податку на додану вартість, що належить перерахуванню до бюджету, в розмірі 103 833, 00 грн.

На підставі акта ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № НОМЕР_1, яким, з посиланням на порушення субєктом господарювання вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 103 833 грн. (103833 грн. основний платіж, 51917 грн. штрафна (фінансова санкція). Мотивацією оспорюваного рішення є судження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій по правочинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13» та ТОВ «Будконсалтсервіс», ТОВ «Будівельно монтажне управління № 13» та ТОВ «Мегабудкомпані - 2014» та ТОВ «Будівельно монтажне управління № 13» з ТОВ «Альдебуд».

Позивачем на спростування доводів контролюючого органу надано до суду первинні документи на підтвердження товарності господарських операцій між ТОВ «Будівельно монтажне управління № 13» та його контрагентами: рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, договори підряду , акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та ін.).

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по реальним господарським операціям.

Отже, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Згідно інформації, вказаної в акті перевірки від 18.07.2014 року № 1699/14- 04-22-02 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Будконсалтсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами ПП «СІНК» за лютий 2014 року та ТОВ «БЛЮМБО Україна» за березень 2014 року, податковий орган робить висновок про відсутність господарських операцій між ТОВ «БМУ №13» та ТОВ «Будконсалтсервіс» по договору поставки № 0302/1 від 03.02.2014 року та договору підряду № 0303/1 від 03 березня 2014 року.

При цьому доказом відсутності права на віднесення сум податку на додану вартість по наведеним господарським операціям, є інформація про проведену позапланову перевірку ТОВ «Будконсалтсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами ПП «СІНК» за лютий 2014 року та ТОВ «БЛЮМБО Україна» за березень 2014 року.

Хоча в ході перевірки податковим органом досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, сторінка № 5 Акту перевірки, а саме, договір поставки, договір підряду, видаткові накладні, податкові накладні акти виконаних будівельних робіт, розрахункові документи.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Будівельно монтажне управління № 13» з ТОВ «Альдебуд», то згідно інформації від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, акт № 1767/26-59-22-08/38965474 від 01.08.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Альдебуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень 2014 року.

Доказом відсутності права на віднесення сум податку на додану вартість по наведеним господарським операціям, є інформація про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Альдебуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень 2014 року.

Хоча в ході перевірки податковим органом досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку сторінка № 19 Акту перевірки, а саме, договір підряду, акт виконаних будівельних робіт, податкова накладна, розрахункові документи.

Згідно інформації від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, акт № 2042/26-59-22-08/39188409 від 01.08.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Мегабудкомапні-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року

При цьому єдиним доказом відсутності права на віднесення сум податку на додану вартість по наведеним господарським операціям, є інформація про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07 по 31.07. 2014 року.

Але в ході перевірки податковим органом досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку сторінка № 24 Акту перевірки, а саме, договір підряду, акт виконаних будівельних робіт, податкова накладна, розрахункові документи.

Інформація контролюючого органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів за юридичною адресою не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не повязує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, відповідач субєкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України право субєкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинним документами. Субєкт господарювання не несе відповідальності за зобовязаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом Товариства «Інтерсплав» проти України (2007 рік) та у справі за позовом Товариства «Булвес» проти Болгарії (2009 рік).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що фактичне здійснення господарської операції позивача зі своїми контрагентами підтверджена належним чином.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацією щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт отримання товарів, тому позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з контрагентами та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої особи не передбачена.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта субєктів владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач не довів, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платник податків здійснив незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління № 13» задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 002552203 від 03.11.2014 року, що було прийнято Первомайською об»єднаною державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку/

Головуючий суддя О. Ф. Середа