Постанова № 51005396, 22.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2015 р. Справа № 814/493/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф,, розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 73”, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправною та скасування вимоги від 04.11.2014 року № Ю-121,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 73” (надалі – позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-121 від 04.11.2014 року про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач просив скасувати вимогу про сплату боргу, посилаючись на те, що з вимоги, яка є накопичувальною не вбачається за який період та в якому розмірі утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувана позивачем вимога прийнята відповідно до вимог чинного законодавства України, просив слухати справу за відсутністю представника.

Відповідно до наданих клопотань та підставі частини 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін №73” зареєстровано як суб’єкт господарювання виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 22.10.1998 року, як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску” (далі – Закон України №2464) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; (Абзац другий пункту 1 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами N3205-VI (3205-17) від 07.04.2011, N 5410-VI (5410-17) від 02.10.2012. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України №2464 платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вимога про сплату боргу є виконавчим документом.

Якщо вимога про сплату боргу (недоїмки) є неузгодженою, внаслідок її оскарження у адміністративному чи судовому порядку, то вона не передається на виконання до органу Державної виконавчої служби для стягнення суми боргу в примусовому порядку (ст. 25 Закону України № 2464). Оскільки підприємство щомісячно збільшує суму борг, то платнику виставляється вимога про сплату боргу (недоїмки) на кожне 1 число місяця.

Станом на 01.10.2014 року УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва передано ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва недоїмку Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін №73” в сумі 1 514 998 грн. 51 коп.

Після цього, ТОВ “Містобудівельний загін № 73” до відповідача надано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2014 року на загальну суму 84 607, 51 грн., який згідно ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 повинен бути сплачений не пізніше 20 числа наступного місяця, а саме до 20.10.2014 року.

Позивач як на підставу скасування вимоги про сплату боргу Ю - 121 від 04.11.2014 року, яка сформована з наростаючим підсумком в позовній заяві посилається на скасування контролюючим органом в порядку адміністративного оскарження вимог про сплату боргу від 06.05.2014 року Ю-121, від 05.06.2014 року Ю-121, від 02.07.2014 року Ю-121, суми єдиного внеску яких з наростаючим підсумком увійшли в оскаржувану вимогу.

Рішеннями про результати розгляду скарг Міністерства доходів і зборів України від 07.07.2014 року № 2292/10/14-29-10-05-10, від 06.08.2014 року № 2667/10/14-29-10-05-10 та від 21.08.2014 року № 2872/10/14-29-10-05-10, у зв’язку з тим, що вказані вимоги сформовані з порушенням (не під одним порядковим номером) - вимоги про сплату боргу від 06.05.2014 року Ю-121, від 05.06.2014 року Ю-121, від 02.07.2014 року Ю-121 скасовані. Водночас, в Рішенні прямо визначено, що вказане порушення не скасовує суму недоїмки по суті, а тому тим же Рішенням ДПІ зобов’язано сформувати і направити підприємству нову вимогу.

Пунктом 1.2 Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013року №452 не підлягає оскарженню платником єдиного внеску відповідно до цього Порядку вимога, сформована на підставі зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного платником єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, а також рішень про нарахування пені та накладення штрафів, які оскаржувались та були розглянуті згідно з вимогами цього Порядку.

Таким чином, сума недоїмки з єдиного внеску 1 554 158, 85 грн., на підставі якої сформована вимога про сплату боргу від 04.11.2014 року № Ю-121 є накопичувальною, визначена відповідно до картки особового рахунку, вручається платнику на суму боргу, що перевищує 10 грн. та у разі наявності не погашеної раніше заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464-VI 08.07.2010 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним, суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Із заперечень відповідача вбачається, що позивач мав борг по єдиному соціальному внеску в розмірі 1 514 998, 51 грн. За період з 22.09.2014 року підприємством було сплачено єдиний внесок у сумі 17 000, 56 грн., але згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем протиправно включено до оскаржуваної вимоги в накопичувальному порядку неузгоджену суму згідно вимог за минулі звітні періоди в зв’язку з їх оскарженням в адміністративному та судовому порядку, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абзацу 2 ч. 14 ст. 25 Закону суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем ДПІ про оскарження попередніх вимог. Жодних доказів оскарження вимог відповідача позивач суду не надав та не зазначив про причини ненадання відповідних доказів.

Таким чином, відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельний загін № 73” відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку/

Головуючий суддя О. Ф. Середа