Ухвала суду № 51004455, 21.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/519/14-ц Головуючий у 1-й інст. Волощук В. В.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 12 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 652586,09 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 травня 2007 року між AКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведобанк» та фізичною особо ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0501/0507/64-125, згідно умов якого відповідачу, було надано кредит у розмірі 28800,00 доларів США, зі сплатою 11,00 % річних за користування кредитом на строк з 14.05.2007 року по 11.05.2012 року. Цього ж числа між AКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №0501/0507/64-125-Р-1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит, а позичальник до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання, не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом. У зв'язку з чим станом на 22.10.2014 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 50392,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.10.2014 року складає 652586,09 грн.

02 лютого 2012 року ПАТ «Сведобанк», яке виступало правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» право вимоги заборгованості за кредитним договором до боржників.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 12 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Фінанс», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи належні докази, які підтверджують його право грошової вимоги до боржників.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився. Надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідачі в судове засідання також не з'явилися, проте з невідомих суду причин. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З урахуванням наведеного, розгляд справи відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України, визначено, що предметом договору факторингу є право грошової вимоги строк платежу за якою настав, а також, право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, за кредитним договором №0501/0507/64-125 від 14 травня 2007 року AКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведобанк», надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 28800,00 доларів США грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11 % річних у валюті кредиту на строк до 11.05.2012 року для придбання нового автомобіля (а.с.5-8).

У забезпечення виконання позичальником кредитного договору, 14 травня 2007 року було укладено договір поруки № 0501/0507/64-125-Р-1, згідно з яким поручителем ОСОБА_2 виступила відповідач ОСОБА_3 Пунктом 2 даного Договору передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позивальником Умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами (а.с.14-15).

02 лютого 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» був укладений договір факторингу № 11, за умовами якого Банк відступив Факторові свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах до боржників, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників (п.2.1).

Відповідно до п.2.3 Договору перехід від Клієнта до Фактора права вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент отримання по Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованості Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Складений, підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передач Реєстру Заборгованості, за формою, встановленою в Додатку № 2 до цього Договору, підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості (а.с.24-35).

Проте заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором позивач в порушення вимог ст.11 ЦПК України не надав суду належних доказів передачі фактором грошових коштів в розпорядження клієнта та підписання сторонами вищевказаних додатків до договору факторингу, в тому числі Реєстр заборгованості боржників та Акт прийому-передачі вказаного Реєстру, як це передбачено пп.2.1, 2.3 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог суду 15.01.2015 року була надана ксерокопія Договору факторингу від 02.02.2012р. з відповідними додатками. Разом з тим, зміст певних пунктів Договору факторингу прихований, а додані до нього Додатки є відповідними формами бланків реєстру заборгованості боржників, акту прийому-передачі Реєстру заборгованості Боржників, повідомлення про відступлення прав грошової вимоги, акту прийому-передачі Документації, форми надання інформації згідно Реєстру Заборгованості Боржників в електронному вигляді, акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників, оскільки належними чином не заповнені, не містять необхідної інформації, підпису сторін та не скріплені печатками (а.с.55-73).

Разом з тим, матеріали справи не містять копії Реєстру заборгованості боржників та Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованості Боржників, який підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості по вищевказаному кредитному договору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було задоволено клопотання представника відповідачів про надання позивачем для огляду оригіналу договору факторингу з відповідними додатками, однак дана вимога позивачем не була виконана через те, що дані документи є документами суворої звітності та знаходять на зберіганні в архіві компанії (а.с.127).

На підтвердження факту відступлення права вимоги, як стверджує апелянт, представником ТОВ «Вердикт Фінанс» в судовому засіданні, яке відбулось 16.02.2015 р. було надано та оглянуто судом та представником відповідача нотаріально посвідчені копії Договору факторингу № 11 від 02.02.2012р. та повний Реєстр заборгованості боржників, де зокрема вказано передачу заборгованості по Кредитному договору відповідача. Разом з тим, як вбачається із журналу судового засіданні та технічного запису від 16.02.2015р., вищевказані документи судом під час розгляду справи в порядку передбаченому ст.185 ЦПК України не оглядалися та не досліджувались (а.с.79-80). Зауваження щодо неповноти або неправильності технічного запису та журналу судового засідання стороною позивача не подавались (ст.199 ЦПК).

За таких обставин, дійшовши правильного висновку про те, що позивач не довів, що до нього у встановленому договором і законом порядку перейшли права кредитора за кредитним договором відповідно до укладеного з банком договору про відступлення права вимоги, суд обґрунтовано на підставі ст.ст.1054, 1077 ЦК України та ст.ст.10,60 ЦПК України відмовив в задоволенні заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :