Постанова № 51001553, 15.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року № 367/804/15-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доРеєстраційної служби Ірпінського міського Управління юстиції Київської області,третя особа:ОСОБА_2, прозобов'язання виключення із Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Реєстраційної служби Ірпінського міського Управління юстиції Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання виключення із Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.01.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21.04.2015 в порядку ст. 22 КАС України справу № 367/804/15-а передано для розгляду Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони та особи, які беруть участь у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду сторони та особи, які беруть участь у справі не з'явилися.

Від представника позивача до суду надійшла заява з додатковими доказами. Також представник позивач розгляд справи просив проводити без його участі в порядку письмового провадження, позов підтримав у повному обсязі.

Від відповідача заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом померлої його матері 18.02.2014 ОСОБА_3. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т.В. 16.11.2006 за реєстровим № 487 на 1/2 частину житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Як вбачається з копії договору дарування права на половину в домоволодінні, посвідченого 11.06.1947 в І-й Київській державній нотаріальній конторі, мати позивача ОСОБА_3 стала власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_3

Згідно з Архівною довідкою КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації» (правонаступник КП КОР «Ірпінська БТІ») від 09.09.2014 № 737, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нерухоме майно на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі договору дарування № 41545 від 11.06.1947, посвідченого І-ю Київською державною нотаріальною конторою (дата реєстрації 30.05.1977). Інша 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 від 24.03.1983, виданого Ірпінською державною нотаріальною конторою (дата реєстрації 30.06.1983).

23.12.2014 позивач звернувся до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу на його ім'я Свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т.В. 16.11.2006 за реєстровим № 487, на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою державного нотаріусу Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. від 23.12.2014 № 1918/02-31 відмовлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: Україна, АДРЕСА_1, у видачі на його ім'я Свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Монько Т.В. 16.11.2006 за реєстровим № 487, на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка залишилась після померлої 18.02.2014 ОСОБА_3.

Позивач вважає, що його права як спадкоємця на зазначене майно порушені, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд зобов'язати Реєстраційну службу Ірпінського міського Управління юстиції Київської області виключити із Державного реєстру заборону відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження - арешт будинку АДРЕСА_2, накладений Ірпінським міським народним судом Київської області 27.06.1973, власник: ОСОБА_6, реєстраційний номер обтяження: 46183 та власник ОСОБА_7, реєстраційний номер обтяження: 46190.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямування на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регулюється Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1952-IV, орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV передбачено, що Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 10 Закону № 1952-IV, Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Як встановлено судом, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження - арешт будинку АДРЕСА_2, накладений Ірпінським міським народним судом Київської області 27.06.1973, власник: ОСОБА_6, реєстраційний номер обтяження: 46183 та власник ОСОБА_7, реєстраційний номер обтяження: 46190.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою від 08.04.2015 (індексний номер документа: 36106826) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, з копій будинкових книжок померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо яких був накладений арешт на буд. 20 по провулку Паризької Комуни в смт. Коцюбинське Київської області 26.07.1973 Ірпінським міським народним судом, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані не були та не проживали, власниками та співвласниками майна за зазначеною адресою ніколи не були.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно рішення Ірпінського міського народного суду Київської області від 27.06.1973 № б/н за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл будинку, за останніми згідно рішення народного суду міста Ірпеня від 02.04.1967 визнано по 1/2 домоволодіння АДРЕСА_2

Таким чином, під час судового розгляду справи встановлені обставини технічної помилки, у зв'язку з не вірним зазначенням відомостей в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майна померлої ОСОБА_3 (домоволодіння АДРЕСА_2), на яке в дійсності арешт Ірпінським міським народним судом Київської області від 27.06.1973 не накладався, зворотного матеріали справи не місять. Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками домоволодіння АДРЕСА_2 Таким чином, запис про обтяження - арешт будинку АДРЕСА_2 є помилковим та підлягає виключенню із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того, згідно довідки Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 07.09.2015 № 04.12/394, на території селища Коцюбинське зареєстровані вулиця ОСОБА_8 та провулок ОСОБА_8, які мають окрему нумерацію будинків.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Разом з тим, п. 75 Порядку № 868 передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Матеріали справи не містять будь-яких документів, які свідчили б про наявність накладення арешту на нерухоме майно за адресою: будинку АДРЕСА_2.

Враховуючи встановлені судом обставини та надаючи правову оцінку зібраним доказам по справі, оскільки відповідачем не надано будь-яких фактичних доказів, які спростовують твердження позивача з приводу того, що запис у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_2 є не помилковим, та те що дане обтяження - арешт вказаного майна, порушує право на спадщину позивача та те, що при внесенні запису до Державного реєстру було допущено помилку щодо зазначення замість АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та, відповідно, зобов'язання Реєстраційну службу Ірпінського міського Управління юстиції Київської області виключити із Державного реєстру заборону відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження - арешт будинку АДРЕСА_2, накладений Ірпінським міським народним судом Київської області 27.06.1973, як такий, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Реєстраційну службу Ірпінського міського Управління юстиції Київської області виключити із Державного реєстру заборону відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження - арешт будинку АДРЕСА_2, накладений Ірпінським міським народним судом Київської області 27.06.1973, власник: ОСОБА_9, реєстраційний номер обтяження: 46183 та власник ОСОБА_7, реєстраційний номер обтяження: 46190.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.