Постанова № 51001348, 18.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 2a-3065/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

при секретарі Дякун М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Алушта

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001402301 від 17 серпня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (надаліпозивач), 22 вересня 2011 року звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м.Алушта (надалівідповідач) про визнання нечинним податкового повідомленнярішення №0001402301 від 17 серпня 2011 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що позивач по справі створений ОСОБА_2 Міністра оборони України №104 від 20 травня 2003 року і є складовою частиною Збройних Сил України, а також є державним підприємством Міністерства оборони України. Позивач зазначає, що землі надані йому в оперативне користування відносяться до земель Міністерства оборони України, а тому у відповідності до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»позивач підлягає звільненню від земельного податку. Таким чином, позивач вважає, що донарахування відповідачем земельного податку структурному підрозділу позивача пансіонату «Орел»в розмірі 110754,40 грн. є безпідставним, а оскаржуване податкове повідомленнярішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладенні в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Відповідно до змісту частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, суд вбачав за належне проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач по справі зареєстрований виконавчим комітетом ІваноФранківської міської ради, як юридична особа та включений в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України. Cтворений ОСОБА_2 міністра оброни України №104 від 20 травня 2003 року позивач є складовою частиною Збройних Сил України. Згідно ОСОБА_2 Міністра оброни України № 469 від 30 вересня 2008 року державне підприємство "ІваноФранківський ліспромкомбінат" Міністерства оброни України перейменовано у державне підприємство "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат". ОСОБА_2 встановлено, що державне підприємство "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" є правонаступником усіх прав та обовязків державного підприємства "ІваноФранківський ліспромкомбінат" Міністерства оброни України.

Згідно пункту 1.1 Статуту державного підприємства "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат", позивач заснований на державній власності та діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оброни України.

Пунктом 3.1 статуту передбачено, що позивач здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та цього статуту.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України та пункту 6.2.2 Статуту позивач зобовязаний сплачувати податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.

Проведеною відповідачем 28 березня 2011 року позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, якою встановлено заниження податку за землю в сумі 110754,40 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 32851,00 грн., за 2009 рік 37835,40 грн. та за 2010 рік в сумі 40068,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що державне підприємство "ІваноФранківський ліспромкомбінат" Міністерства оброни України перейменувалося в "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" в звязку з чим, пансіонат «Орел»державного підприємства "ІваноФранківський ліспромкомбінат" Міністерства оброни України також було перейменовано у державне підприємство "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" пансіонат «Орел», однак не було повідомлено відповідача про зміну своєї юридичної назви підприємства.

За період що перевірявся, пансіонат «Орел»підрозділу державного підприємства "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" був платником податку, зокрема: податку на прибуток підприємств і організацій, податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, комунального податку курортного збору та інших видів податків. Основним видом діяльності пансіонату «Орел»підрозділу державного підприємства "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" є надання послуг для короткострокового проживання у літніх будинках.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим Державному підприємству "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", згідно рішення Алуштинського міського виконавчого комітету №354 від 09 червня 1995 року, за позивачем закріплено земельну ділянку площею 4,94 га під будівництво пансіонату "Орел" на 120 міст, розташовану за адресою: м. Алушта, с. Пушкіно.

Перевіркою було встановлено, що пансіонат "Орел" за користування земельною ділянкою загальною площею 4,94 га у місті Алушта, с.Пушкіно на підставі Закону України "Про плату за землю" використав пільгу.

За наслідками даної перевірки складено акт №335/23/20745759 від 28 березня 2011 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0001402301 від 17 серпня 2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 138433,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 110754,40 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 27688,60 грн.

Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції Закону України №77/97-ВР від 18 лютого 1997 року (із змінами), який визначає принципи побудови систему оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Крім того, Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи з правила співвідношення загальної та спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Згідно пункту в) статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про плату за землю", яка передбачає пільги зі сплати земельного податку, державне підприємство "ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат" не має пільг щодо плати за землю.

Зокрема зміст даної статті викладений наступним чином: від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України).

В ході проведеної перевірки та в процесі розгляду даної справи позивачем не доведено та не було представлено документів, згідно яких позивач фінансується з державного бюджету та звільняється від сплати орендної плати за землю. Однак, в процесі перевірки встановлено, що позивач не нарахував та не сплачував в установлені строки орендну плату землю.

Згідно статті 14 Закон України "Про Збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Закон України "Про Збройні сили України", на який посилається позивач, не є законом про оподаткування, а тому його норми не можуть встановлювати пільги при сплаті податків.

Закон України "Про Збройні Сили України" не звільняє від сплати податків позивача, оскільки Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" за організаційною формою має статус унітарного комерційного підприємства, проте у відповідності до зазначеної норми від сплати усіх видів податків, в даному випадку земельного податку, звільняються лише установи та організації Збройних Сил України.

Коло осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено статтею 12 Закону України "Про плату за землю", в яке не входять підприємства Міністерства оборони України, а лише входять установи та організації Збройних Сил України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (стаття 5 даного Закону).

У відповідності до статті 12 Закону України "Про плату за землю" якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Згідно пункту 17.1.3 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, суд вважає, що відповідачем правомірно донараховано суму заниженого податкового зобовязання в розмірі 110754,40 грн. та правомірно у відповідності до статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в розмірі 27688,60 грн., оскільки, відповідачем не нараховувалось та не сплачувалось орендну плату за землю в установлені законом строки. Крім того, як вже зазначалось судом, позивачем, а ні в ході перевірки, а ні в процесі розгляду справи не доведено та не підтверджено його права на застосування пільги або інших підстав звільнення від даного виду податку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 24 жовтня 2011 року.