Постанова № 51000801, 01.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 р. Справа № 805/3463/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєва О.О. від 06.08.2015р про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037 ,

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєва О.О. від 06.08.2015р про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.08.2015р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєвим О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037 щодо виконання наказу господарського суду, виданого 26.09.2014р. по справі № 905/1430/14 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не ґрунтується на приписах Закону України «Про виконавче провадження».

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 06.08.2015р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєва О.О. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, відповідно до яких вважає адміністративний позов необґрунтованим та просить відмовити в його задоволені в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 03337119), зареєстроване за юридичною адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2 про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідачі 1 - Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області є юридичною особою та діє на підставі Положення затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/05 зареєстрованого в Мінюсті 23.06.2011 за № 759/19497. Так, головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне територіальне управління юстиції) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. Головне територіальне управління юстиції в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідач 2 - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, здійснює організаційну роботу територіальних органів державної виконавчої служби.

Відповідач 3 - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області є органом державної виконавчої служби, на який покладено примусове виконання рішень, входить до сфери управління Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Згідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, завданням якого є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Тобто, відповідачі є суб'єктами владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

06.08.2015р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєвим О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037 щодо виконання наказу господарського суду, виданого 26.09.2014р. по справі № 905/1430/14 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості.

Вказана вище постанова про арешт коштів боржника отримана Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» 11.08.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Не погоджуючись із даною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду до із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є стороною (боржником) виконавчого провадження №47691037.

Так, Державний виконавець в постанові від 06.08.2015р. про арешт коштів боржника зазначив, зокрема, таке: «Згідно повідомлення Державної податкової служби, боржник має відкриті рахунки у банківських установах. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у томі числі на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з наданням боржнику семиденного строку на самостійне виконання рішення суду. Вимоги державного виконавця боржником не виконані. Державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 422 751,30 грн. Таким чином загальна сума боргу з урахуванням виконавчого збору складає 4 650 264, 32 грн.».

Проте, суд не може погодитись із висновками, що зроблені державним виконавцем, виходячи з наступного.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон № 606).

Згідно ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, перелік яких визначено ст. 17 Закону № 606.

Частиною першою та другою статті 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Разом з цим, при здійсненні виконавчого провадження мають враховуватись інтереси як стягувача, так і боржника.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункти 5 та 6 частини 3 статті 11 Закону № 606).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що за своїм соціальним призначенням система органів державної виконавчої служби покликана забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

Так, в силу статті 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів зазначених у рішенні; інші заходи передбачені рішенням.

Пунктом 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція) передбачено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилучення у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (п. 5.1.4 Інструкції).

Таким чином, арешт грошових коштів та іншого майна боржника як засіб забезпечення реального виконання судового рішення має накладатися з урахуванням певної послідовності та виключно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки накладення арешту на грошові кошти та інше майно у розмірі, що перевищує суму стягнення за судовим рішенням призведе до порушення прав боржника в частині обмеження права власності та права вільно, тобто на свій розсуд, розпоряджатися власними грошовими коштами (майном).

Всупереч зазначеним приписам діючого законодавства державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на кошти боржника у всіх дев'яти банківських установах, при цьому жодним чином не пересвідчившись про реальний розмір грошових коштів на кожному з рахунків боржника у цих банках.

Накладення арешту на рахунки боржника у банківських установах без визначення конкретних розмірів грошових коштів в них, призвело до зупинення операцій по всім рахункам боржника, що є порушенням, частини 3 статті 57 Закону № 606, яка обмежує арешт сумою стягнення, розміром витрат пов'язаних з виконанням рішення, що відповідає принципу співмірності втручання держави в право мирного володіння своїм майном та вільного розпорядження власними коштами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одночасно, 06.08.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт та оголошення заборони на відчуження всього майна Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

При цьому, згідно даних балансу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» станом на 30.06.2015р. залишкова вартість основних засобів боржника складає 515 941 тис. грн. (гр. 3 рядку 1010 балансу).

По даній справі накладення арешту на все майно боржника, який є одним із найкрупніших комунальних підприємств Донецької області і має розмір залишкової вартості майна, який, в свою чергу, суттєво перевищує суму коштів, на яку органом ДВС накладено арешт, є достатньою мірою для забезпечення реального виконання рішення господарського суду по справі № 905/1430/14.

Державний виконавець знехтував принципом співмірності між вартістю майна боржника та сумою боргу за виконавчим провадженням № 47691037 та необґрунтовано додатково наклав арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках.

Накладаючи одночасно арешт на все майно та кошти на рахунках боржника, державний виконавець фактично позбавив його (Позивача) можливості розпоряджатися власними коштами і майном, а також повноцінно здійснювати господарську діяльність та виконувати поточні завдання.

При цьому, майно обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках, унеможливило подальше здійснення боржником обов'язкових щомісячних виплат заробітної плати власним працівникам, сплати податкових і інших обов'язкових платежів до бюджету, та іншим кредиторам боржника, а також погашення заборгованості за природний газ перед ДК «Газ України» по іншим виконавчим провадженням.

Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів щодо недотримання позивачем предметної підсудності, оскільки згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України за №3 від 13.12.2010року юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного

виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, оскільки оскаржувана постанова винесена під час примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 08.06.2015року в розмірі 422 751,30грн., даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачами не доведено, що оскаржувана постанова від 06.08.2015р про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037 прийнята законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєва О.О. від 06.08.2015р про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037 -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області Гусєва О.О. від 06.08.2015р про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, у межах суми 4 650 264,32 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору) за виконавчим провадженням № 47691037.

Постанову ухвалено у порядку письмового провадження 01 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.