Ухвала суду № 50991996, 23.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6972/15 Справа № 202/4386/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Петешенкової М.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 713 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а також не врахував обставини у справі і надані докази.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідачка ОСОБА_3 07.03.2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 і її прізвище після одруження ОСОБА_3 ( а.с.18).

Відповідно до квитанції №2510029547 від 19.03.2013 року ОСОБА_3 отримала на картковий рахунок в ПАТ КБ « ПриватБанк» 5000 доларів США (а.с.47), кошти були перераховані ОСОБА_2 ( а.с.16-а,17).

25.03.2013 року адвокат Петруша О.К. в інтересах ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_3 листа з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти в розмірі 5000 доларів США.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що перерахування коштів у сумі 40 700 грн. на ім'я ОСОБА_3 від 18.03.2013 року ОСОБА_2 не було помилковим, оскільки між позивачем і відповідачем мали місце фінансово-правові відносини. Позивач, як директор Приватного підприємства «Двина» передав ОСОБА_3, як приватному підприємцю в користування приміщення на підставі договору суборенди від 29 грудня 2001 року. Також позивач приймав участь у вирішенні питань, пов'язаних з діяльністю відповідача, як приватного підприємця. До перерахування вищезгаданої суми ОСОБА_2 був винний відповідачу значну суму коштів внаслідок їх фінансово-правових стосунків, тобто дане перерахування коштів не є помилковим, а є фактичним виконанням позивачем його зобов'язань, що було підтверджено долученими представником відповідача письмовими доказами по справі.

Розглядаючи спір суд обґрунтовано посилався на вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11,10,60 ЦПК України

Врахувавши межі позивач них вимог, предмету та підстави позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, те що позивач вказуючи на помилковість перерахованих коштів надав банку саме картковий номер відповідачки, та взявши до уваги наявність фінансових зобов'язань між сторонами, суд обґрунтовано не вбачав законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що: доведеним є факт утримування грошей відповідачкою без достатніх правових підстав; суд не правильно застосував норми матеріального права та не врахував, що надані відповідачкою письмові документи є неналежними доказами.

Як вбачається із позовних заяв, позивач вказавши на помилковість перерахування коштів не зазначив, чому саме переказ особистих коштів був здійснений на банківську картку відповідачки, реквізити якої йому були відомі. Переказ коштів було здійснено у національній валюті України у сумі 40 700 гривень 18.03.2013 року.

Разом із тим, позивач надав суду різні фінансові документи - квитанцію про переказ коштів у сумі 40 700 гривень від 18.03.2013 року, а також надав квитанцію про переказ коштів у сумі 5000 доларів США від 19.03.2013 року.

Спростовуючи ці доводи відповідачка зазначила про те, що перерахування коштів на її ім'я від 18.03.2013 року не було помилковим, оскільки між сторонами мали місце фінансово-правові відносини. Позивач, як директор Приватного підприємства «Двина» передав їй, як приватному підприємцю в користування приміщення на підставі договору суборенди від 29 грудня 2001 року. Також позивач приймав участь у вирішенні питань, пов'язаних з її діяльністю, як приватного підприємця. До перерахування зазначеної суми ОСОБА_2 був винний їй значну суму коштів, тобто дане перерахування коштів є фактичним виконанням зобов'язань.

Свої заперечення відповідачка підтвердила долученими письмовими доказами: ксерокопіями угод, розписок, роздруківок телефонних СМС (а.с.66-73,88-95). Із зазначених доказів вбачається тривалий характер фінансово - господарських відносин між сторонами, а також згода позивача напередодні 18 березня 2013 року переказати грошові кошти відповідачці.

Позивач ці докази не спростував іншими належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.ст.57-60, 64 ЦПК України.

Додані позивачем письмові документи до апеляційної скарги, а також і долучені додатково документи при апеляційному розгляді справи - ухвали судів, теж підтверджують наявність фінансових відносин між сторонами.

За таких обставин позивач не довів помилковість переведення грошей на імя відповідачки, між сторонами існували фінансові зобов'язання, а тому відсутні підстави для стягнення цих коштів, як набутих без достатніх правових підстав, відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: