Рішення № 50991906, 21.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4550/15 Справа № 208/2040/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гібалюк Т. Я. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Безрукавому Є.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01 січня 2011 року по 25 грудня 2012 року в розмірі 39834 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 25 грудня 2012 року по 03 березня 2014 року в сумі 58786 грн., а також моральну шкоду - 2000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 24 квітня 2014 року вирішено питання щодо стягнення судового збору. Ухвалою цього суду від 15 травня 2015 року була виправлена описка.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вважаючи його немотивованим та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За вимогами статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10 травня 2004 року позивачка перебувала в трудових відносинах з ДП «Газель» КП ДЖО на різних посадах, а 02 січня 2013 року , на підставі наказу № 2-к, вона була звільнена з посади головного бухгалтера по п.4 ст.40 КЗпП України , за прогули без поважних причин.

Звертаючись, 13 березня 2013 року, до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, а у подальшому, 25 лютого 2014 року, уточнивши свої вимоги, позивачка зазначила, що при звільненні їй не було виплачено заробітну плату за 2011 рік у сумі 15 388 грн. та за 2012 рік - 24 446 грн. Вважає дії відповідача незаконними, та просила станом на 03.03.2014 року стягнути вказані суми, а також, з урахуванням вимог ст.117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 58786 грн. Крім того вважала, що відповідачем їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в 10 000 грн.

Частиною першою ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Порядок та умови виплати заробітної плати регламентуються положеннями ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі в частині стягнення заборгованості заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в судовому засіданні підтвердив факт невиплати позивачці заробітної плати, при цьому не надавши довідки про розмір її заборгованості з причини вилучення документів слідчим у рамках кримінального провадження.

З таким висновком колегія суддів погоджується не в повному обсязі з огляду на наступне.

Наказом КП «Дніпродзержинське житлове об*єднання» № 109-к від 26 березня 2012 року, ОСОБА_2, працюючи головним бухгалтером, була тимчасово призначена на посаду виконуючого обов*язки директора ДП «Газель КП «ДЖО», а згідно наказу № 120 від 24 грудня 2012 року вона знову була переведена на посаду головного бухгалтера з 24 грудня 2012 року, за її основним місцем роботи. ( а.с. 40,41)

Відповідно до акту ревізіі окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Газель» КП «ДЖО», яка проводилась 22.03.2013 року, Дніпродзержинською об*єднаною державною фінансовою інспекцією, було встановлено, що фактична заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем, станом на 01.01.2013 року складає 11 576,39 грн. (а.с.73)

Отже розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції на дані обставини не звернув уваги та безпідставно стягнув з відповідача заборгованість в розмірі 24 446 грн. замість 11 576,39 грн.

Як вбачається з матеріалів, при розгляді справи, судом першої інстанції неодноразово витребувались у відповідача, який також і ухвалою суду, зобов*язувався надати довідки про розмір заборгованості по заробітній платі за 2011-2012 р.р., середньоденну та невиплачену заробітну плату та інші докази, однак вимоги суду виконані так не були. ( а.с. 13,16, 18)

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги надані докази позивачкою про заборгованість по заробітній платі відповідача за період 2011 року в розмірі 15 388 грн., оскільки відповідачем дана сума, а також сама довідка про середній заробіток позивачки на посаді в.о. директора підприємства нічим не спростовані.

Твердження відповідача про те, що він не мав можливості надати до суду витребувані документи, оскільки вони були вилучені слідчим СВ Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження не можуть бути підставою для відмови в позові.

Крім того, з ухвали даного суду від 14.01.2013 року про тимчасовий доступ до речей і документів та їх опису від 06.02.2013 року, видно, що вилучені були документи у відповідача лише за період 2012 року. ( а.с. 31-38, 92)

Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд не врахував вимог пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», та не навів детального розрахунку розміру відшкодування за цей час, пославшись при цьому лише на абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами.

А отже, колегія суддів прийшла до висновку, що середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку позивачки обчислюється виходячи з виплат за останні повні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення її з роботи.

Як вбачається з довідки відповідача № 32 від 10 березня 2013 року, середня заробітна плата позивача на посаді в.о. директора підприємства, за жовтень, листопад 2012 року складає 7900 грн. (3950 грн. + 3950 грн. : 2), а тому середньоденна заробітна плата її становить 104 грн. (3950 грн. : 38 роб. дн.).

За період з 03 січня 2013 року по 03 березня 2014 року час вимушеного прогулу складає 446 днів, а тому на користь ОСОБА_2 з ДП «Газель» КП «ДЖО» підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 46 384 грн.( 104 грн. х 446 кал.дн.), (вказана сума визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів)

Судова колегія вважає, що при визначенні суми морального відшкодування, суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача частково в розмірі 2000 грн., врахувавши конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить зі ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з доповненнями, де позовні вимоги мають одночасно майновий і немайновий характер, а тому стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 487,20 грн. ( 243,60 грн. + 243,60 грн.)

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду слід змінити, на підставі п.3 ст.309 ЦПК України, зменшивши: суму заборгованості по заробітній платі, за період з 01 січня 2011 року по 25 грудня 2012 року, з 39 834 грн. до 26 964,39 грн. та суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за період 03.01.2013 року по 03.03.2014 року з 58 786 грн. до 46 384 грн. В іншій частині рішення залишається без змін.

Доводи в апеляційній скарзі стосовно пропуску позивачкою тримісячного строку звернення до суду з позовом, а також те, що вона сама з власної вини не виплачувала заробітну плату ні собі, ні працівникам, колегія суддів не приймає до уваги і вважає їх безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року змінити, зменшивши розмір стягнення з Дочірнього підприємства «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі до 26 964,39 грн., за період з 01 січня 2011 року по 25 грудня 2012 року, та середнього заробітку за час затримки розрахунку до 46 384 грн., за період з 03 січня 2013 року по 03 березня 2014 року.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Газель» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об*єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: