Рішення № 50989068, 17.09.2015, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2449/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі: Кобкі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1.

В обґрунтування позову зазначає, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNQ1RU203450455 від 31 березня 2008 року, згідно якого відповідачу були видані кредитні кошти в розмірі 2099,98 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2008 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших втрат згідно умов.

У порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 зобовязання належним чином не виконала, тому, станом на 28 листопада 2013 року за нею існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 233,41 гривень. Сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1748,65 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 0,58 гривень, заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в розмірі 17044,49 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 умов та правил надання банківських послуг, штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) в розмірі 939,69 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 233,41 гривень, та судові витрати по справі в сумі 229,40 гривень.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, представник відповідача ОСОБА_2 надав суду заперечення, відповідно до яких, вказану позовну заяву про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 20 233,41 гривень вважає необґрунтованою та незаконною з наступних підстав:

Кредитний договір було укладено 31 березня 2008 року, з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2008 року, а банк звертається до суду тільки 16 грудня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №35 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої стаття 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від навяності заяви сторони у справі.

Абзацом другим п.31 вищевказаного Пленуму зазначено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки. На підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності до боржника і річного строку щодо вимог про стягнення штрафу та пені.

У судове засідання 17 вересня 2015 року відповідач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 не з'явились, представник відповідача ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, відповідач по справі ОСОБА_1 отримала кредит, відповідно до укладеного кредитного договору № DNQ1RU203450455 від 31 березня 2008 року, в розмірі 2099,98 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 30 вересня 2008 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязання по кредитному договору № DNQ1RU203450455 від 31 березня 2008 року не виконала.

Борг станом на 28 листопада 2013 року складає 20 233,41 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору № DNQ1RU203450455 від 31 березня 2008 року.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Абзацом другимп.31 постановиПленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту. При цьому кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до заяви позичальника № DNQ1RU203450455 від 31 березня 2008 року, відповідачка отримала від ПАТ КБ "ПриватБанк" споживчий кредит фізичним особам ("Рострочка"), строком на шість місяців, тобто до 30 вересня 2008 року.

Згідно п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), терміном позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином, строком повного погашення кредиту у кредитному договорі визначено дату 30 вересня 2008 року, позов позивачем до суду було подано 16 грудня 2013 року, тобто з пропуском п'ятирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду.

Керуючись п.31 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215, 218, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 225, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в і д м о в и т и.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: /ОСОБА_3/