Рішення № 50985684, 25.10.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/20807/13-ц

Провадження № 2/202/2584/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого судді - Мороз В.П.,

при секретарі - Матухно І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, мотивуючи тим, що за підозрою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, 09 травня 2010 року СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України. 10 травня 2010 року в рамках розслідування кримінальної справи в його помешканні був проведений обшук. 18 травня 2010 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Цього ж дня СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області йому було пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. 28 травня 2010 року апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу про обрання йому запобіжного заходу та обрано інший запобіжний захід підписку про невиїзд. 16 серпня 2011 року постановою ОВС ГСУ МВС України кримінальну справу, порушену за ч. 2 ст. 146 КК України, відносно нього закрито за відсутністю події злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Перебування в ізоляторі тимчасового утримання протягом 10-ти діб в якості затриманого, проведення обшуку, пред'явлення обвинувачення, а також перебування під вартою протягом 10-ти діб, знаходження під підпискою про невиїзд, під досудовим слідством, що тривало понад 15 місяців, завдало йому моральної шкоди, що виразилась в обмеженні його прав, порушенні способу життя, порушені і розриві деяких його соціальних зв'язків, погіршені відносин з оточуючими. Протягом усього часу перебування під слідством в нього був пригнічений настрій, з'явились почуття приниження, відчаю і страху, що відбилось на його психічному стані та поведінці. Знадобились додаткові зусилля для організації його життя і відновлення колишніх відносин з оточуючими. Тобто, перебування за ґратами в якості затриманого, а потім заарештованого, 15 місяців, обмеження в його житті, пов'язані з ними, стали для нього психотравмуюючими та стресогенними. Оскільки він був раніше не судимий, повинен був витрачати усі зусилля та енергію для відстоювання своїх прав та повинен був виправдовуватись. Все це докорінно змінило його нормальний життєвий стан. Враховуючи, що з моменту затримання до закриття справи він перебував під слідством 15 місяців та 7 днів, розмір шкоди не може бути меншим за 17472 грн. 63 коп. З урахуванням вищезазначеного, уточнивши позовні вимоги (а.с.121-122), позивач просив суд стягнути на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства в розмірі 20000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

25 жовтня 2013 року позивач у судове засідання не з'явився. Представником позивача до суду було подане клопотання, в якому він просить розглядати справу без участі позивача, позов просив задовольнити.

25 жовтня 2013 року представник відповідача в судове засідання у справі не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.130-132).

Представник третьої особи в судове засідання у справі не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

25 жовтня 2013 року представник прокуратури в судове засідання у справі не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, просив відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 травня 2010 року СВ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 58101033 за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення особи, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

За підозрою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, 09 травня 2010 року СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

10 травня 2010 року в рамках розслідування кримінальної справи № 58101033 в помешканні ОСОБА_1 був проведений обшук.

18 травня 2010 року Центрально-Міським районним судом м. Кривий Ріг ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

28 травня 2010 року апеляційним судом Дніпропетровської області скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг та позивачу обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

16 серпня 2011 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України кримінальну справу № 58101033, порушену за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення особи, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, закрито за відсутністю події злочину на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був підданий кримінальному переслідуванню на протязі 15 місяців та 7 днів, під час якого затримувався в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, притягався в якості обвинуваченого по кримінальній справі, відносно нього обиралась міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, яка згодом була скасована судом апеляційної інстанції, після чого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та до закінчення проведення досудового слідства ОСОБА_1 перебував під підпискою про невиїзд. За наслідками розслідування кримінальної справи останню було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що незаконними діями органів досудового слідства було порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене в ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральної шкоди, що виявилась в душевних стражданнях, які зазнав позивач в зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під арештом та потім під підпискою про невиїзд, пов'язаними з цим обмеженнями в його житті, в порушенні нормального та звичного способу життя, в порушені і розриві деяких його соціальних зв'язків, в пригніченому стані, почутті приниження, відчаю і страху, що не могло не відбитись на його психологічному стані.

В зв'язку з цим, позивач у відповідності до положень ЦК України та Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду набув право на відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду № 266/94-ВР від 01.12.1994 р. - шкода, заподіяна громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, які обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню. Частина 2 статті 1 зазначеного Закону передбачає, що у випадках, визначених у частині першій цієї статті, заподіяна шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає як при постановленні виправдовувального вироку суду, так і при припиненні кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину тощо.

Статтею 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у випадках, наведених у статті 1 цього Закону, моральна шкода відшкодовується громадянину за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону). При цьому, відповідно до ст. 13 зазначеного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 зазначеного Закону).

Як роз'яснено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2013 рік № 5515-VI від 06.12.2012 р. у 2013 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 2013 р. (на день розгляду справи) 1147 гривень.

З моменту затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 115 КК України 9 травня 2010 року й до закриття кримінальної справи № 58101033 16 серпня 2011 року, він перебував під слідством протягом 15 місяців та 7 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п. 1,3,4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п.п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів.

А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Таким чином, враховуючи глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також з урахуванням зазначених вище положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та на його користь слід стягнути моральну шкоду в сумі 17472 грн. 63 коп., виходячи із наступного розрахунку: 1147 грн. (розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом на день розгляду справи) х 15 (місяці перебування під слідством) + 1147 (розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом на день розгляду справи) / 30 (дні в місяці) х 7 (дні перебування під слідством).

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду і п. 13 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір у даному спорі не справляється.

В зв'язку з цим, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 13, 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду, ст. 25 Бюджетного кодексу України, п.п. 41,44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, ст.ст. 3, 10, 11, 58-61, 79, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1) моральну шкоду в розмірі 17 472,00 грн. 63 коп. (сімнадцять тисяч чотириста сорок дві гривні 63 коп.).

В решті вимог за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз